ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ

УДК 342.6

ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ

І.Б. Молоткова

Науковий керівник – доцент Н.О. Задорожня

У статті сформульовано поняття та особливості судово-правової реформи, а також проаналізовано зміст та втілення у життя Концепції судово-правової реформи в Україні.

The authors formulate the concept and characteristics of the judicial-legal reform, as well as analyzes the content and implementation of a Concept of judicial reform in Ukraine.

Ключові слова: судово-правова реформа, судова влада, Верховний суд, концепція судово-правової реформи.

 

Однією з передумов становлення в Україні правової держави, додержання її стандартів являється відношення до свободи та недоторканності людини, здійснення правосуддя відповідно до вимог Конституції та чинного законодавства. Суд відіграє в житті будь-якої держави важливе значення. Винятково важливою є роль суду як органу, призначеного для розв’язання конфліктів з метою захисту прав та законних інтересів людини і громадянина. Отже, судово-правова реформа для нашої країни життєво необхідна.

Судово-правова реформа – комплекс заходів законодавчого та організаційно-правового характеру, спрямованих на демократизацію і підвищення якості правосуддя у державі [1, c. 32].

Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової влади є перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою; створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади; поступово здійснити спеціалізацію судів; максимально наблизити суди до населення; чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом [3, c. 14].

Необхідність проведення судово-правової реформи диктується трьома причинами. Перша — набуття Україною статусу незалежної держави, яка мала сформувати нові органи державної влади на нових демократичних засадах, спроможних діяти достатньо ефективно для досягнення пос­тавлених цілей. Друга – роль суду в суспільному житті, його можливостей захистити права і свободу людини та грома­дянина. Третя — кризовий стан як самої судової системи, так і правової системи України в цілому [5, c. 38].

Визначені такі принципи судово-правової реформи, як відповідність нормативних актів з питань діяльності судів і органів юстиції вимогам міжнародних угод, ратифікованих Україною; радикальне реформування матеріального і процесуального законодавства; виключення з кримінального закону діянь, які в сучасних умовах не можуть визнаватись злочинами; реформування системи кримінальних покарань; диференціювання форм судочинства, зокрема залежно від ступеню тяжкості злочину; встановлення судового контролю за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень слідчих органів, які обмежують права громадян.

Судово-правова реформа була запланована у три етапи. На першому пропонувалося внести зміни до Закону “Про судоустрій України” [2, c. 58], прийняти закони про Конституційний Суд України, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу.

На другому етапі передбачалось: створити адміністративні суди, завершити створення Інституту законодавства і правової реформи.

Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи [4, c. 62].

Отже, судова реформа – тривалий і тернистий шлях до становлення правової держави. Українська юридична система, не зважаючи на ряд істотних недоліків, робить кроки, щоб набути більш цивілізованої форми. Продовження судової реформи в Україні дасть змогу оновити в повному обсязі процесуальне законодавство, започаткувати створення нової системи спеціалізованих судів, перейти до реформування правоохоронних органів України, забезпечивши тим самим правопорядок в Україні, характерний для правової держави.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи / Л. Грицаєнко // Право України. – 2004. – №5. –   С. 32 – 37.
  2. Коментар до Закону України “Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
  3. Притика Д.  Господарські суди України в умовах судово-правової реформи / Д. Притика // Право України. – 2004. – № 4. – С. 11 – 21.
  4. Стефанюк В. С. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 253 с.
  5. Шицький І. Судова влада у контексті розбудови правової держави / І.Шицький // Право України. – 2009. – № 5. – С. 36 – 43.

No Comments for “ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ”

Залишити відповідь