МІСЦЕ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

УДК 347.991

Місце Верховного Суду України у системі судів загальної юрисдикції

А.С. Лещенкo

Науковий керівник – старший викладач Задорожня О.В.

У статті досліджується статус Верховного Суду України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції

Ключові слова: система судів загальної юрисдикції, Верховний Суд України, інстанційність

the status of the Supreme Court of Ukraine as the highest judicial body in the system of courts of general jurisdiction

Keywords: system of courts of general jurisdiction, the Supreme Court of Ukraine, degree of jurisdiction

 

Складовою сучасних процесів державного будівництва в Україні є судова реформа, а в змісті судової реформи слід виділити проблему визначення ролі Верховного Суду України в системі судів загальної юрисдикції.

У науковій літературі виділяється три етапи розвитку Верховного Суду України з набуття незалежності:

І – розпочався з проголошення незалежності України, Верховний Суд почав відповідати своїй назві по суті;

ІІ – здобуття вищою судовою інстанцією статусу незалежного органу в системі поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову;

ІІІ – третій період новітнього розвитку Верховного Суду України пов’язаний з утвердженням його ролі як останньої судової інстанції в механізмі судового захисту прав людини [1, c. 117-118].

Останнім часом проблеми функціо­нування Верховного Суду України в системі судочинства піднімалися в роботах В.В. Комарова, К.В. Гусарова, Д.Д. Луспеника, О.С. Ткачука, В.В. Сер­дюка, І.Б. Шицького та ін.

Проблеми структури судової системи – предмет наукового пошуку вітчизняних і зарубіжних правників. Зокрема, В.Д. Бринцев наголошує на потребі побудови п’ятирівневої структури судів, виокремлюючи при цьому дільничні суди як першу ланку судочинства, що утворюються громадами і організаційно базуються на районних, міськрайонних, районних у містах судах. Другий рівень (за автором – ланка) – окружні суди першої інстанції, які можуть утворюватися на базі існуючих окружних адміністративних судів, до підсудності яких необхідно віднести: а) розгляд скарг на рішення територіальних виборчих комісій; б) розгляд кримінальних справ щодо злочинів, за вчинення яких передбачено призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Третій рівень – обласні і прирівняні до них суди. Це єдиний апеляційний суд з кримінальної і цивільної (об’єднаної) юрисдикцій з можливістю реалізації принципу спеціалізації шляхом створення відповідних судових палат – адміністративної, господарської, із загальних цивільних справ, кримінальної. Четвертий рівень – регіональні суди касаційної інстанції, які утворюються шляхом злиття існуючих апеляційних адміністративних та апеляційних господарських судів, у складі яких створюються палати касаційного контролю за рішенням дільничних судів. П’ятий рівень – Верховний Суд України, у якому крім палат цивільної і кримінальної юрисдикцій утворюється конституційна палата та Департамент організаційного забезпечення [5, с. 17-18].

Основний Закон України зазначив: «Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України (ч. 2 ст. 125). Розглянемо більш детально позиції науковців про ознаки, що характеризують правовий статус Верховного Суду України.

Значення терміну «найви­щий» обумовлює найвищість Верховного Суду України за кількома ознаками. В.В. Сердюк характеризую першу ознаку як «найвищість в інстанційному сенсі, оскільки найвищий судовий орган не може бути підпорядкова­ний будь-якому іншому судовому органу, а його рішення підлягати перевірці іншими судовими інстанціями, оскільки він, як правило, постановляє остаточне рішення по справі, коли сторонами вже вичер­пано усі можливі способи захисту своїх прав. Таке твердження випливає з аналізу норм ст. 125 Конституції України, за зміс­том якої можливо прослідкувати складові судової системи. Так, ч. 4 ст. 125 Осно­вного Закону передбачає функціонування місцевих та апеляційних судів. Частина 3 вищими судовими органами спеціалізова­них судів визначає відповідні вищі суди.

Усі зазначені суди — загальні та спеціалі­зовані — входять до системи судів загаль­ної юрисдикції, на чолі якої визначено Вер­ховний Суд України. Тобто, він організа­ційно посідає найвище положення у сис­темі судів загальної юрисдикції та очо­лює судову ієрархію» [2, с. 138-139].

Друга ознака, що характеризує найвищий статус Верхо­вного Суду України в системі судів загаль­ної юрисдикції — остаточність його рішень у межах держави.

Третьою ознакою визначається комп­лекс повноважень Верховного Суду України із здійснення правосуддя у визначених про­цесуальним законом формах. Наразі Вер­ховний Суд України не розглядає цивільні і кримінальні справи по першій інстанції, а має повноваження касаційної, винятко­вої та виключної інстанцій.

Четвертою, найбільш важливою озна­кою найвищого статусу Верховного Суду України, є виключність здійснюваних ним повноважень. Це означає, що повно­важення, які він виконує, має виконувати лише він і ніякий інший суд у країні [2, с. 139-140].

Заслуговують на увагу нормотворчі аспекти діяльності Верховного Суду України. Світова практика знає два підходи до визначення правової природи рішень вищих судів: утворення обов’язкових для нижчих судів прецедентів (країни загального права) та сукупність рішень (судова практика), які здатні заповнювати прогалини законодавства (країни континентального права). Аналіз правової природи рішень Верховного Суду України з конкретних справ свідчить, що вони поєднують сутнісні ознаки прецедентів і правових положень судової практики.

Як справедливо зазначає В.В. Комаров, «наявність у судовій системі саме найвищої з точки зору функції та впливу на судову систему і правопорядок судової інстанції призводить до певної збалансованості та гармонізації механізму судового правозастосування» [4, с. 94].

Таким чином, Верховний Суд України грає значну роль у механізмі забезпечення захисту прав і свобод людини, уніфікації судової практики судів загальної юрисдикції.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Письменний Д.П. Верховній Суд України: питання вдосконалення діяльності / Д.П. Письменний // Науковий вісник Національної Академії внутрішніх справ. – 2013. – № 3. – С. 117-124.
  2. Сердюк В.В. Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції / В.В. Сердюк // Вісник академії адвокатури України. – 2010. – № 2 (18). – С. 138-141.
  3. Конституція Укpаїни [в pед. від 02.03.2014 p.] / Веpховна Pада Укpаїни [Електpонний pесуpс]. – Pежим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
  4. Комаров В.В. Цивільне процесуальне законодавство у динаміці розвитку та практиці Верховного Суду України. / В.В. Комаров. – Х.: Право, 2012. – 624 с.
  5. Бринцев В.Д. Система організаційного забезпечення судової влади України: автореф. дис. докт. юрид. Наук / В.Д. Бринцев. – Х., 2011. – 34 с.

No Comments for “МІСЦЕ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ”

Залишити відповідь