ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

УДК 342.24

Федералізм як політико-інституціональна організація

Н.С. Ковіня

Науковий керівник – старший викладач Л.М. Родік

Досліджено федералізм як базовий політичний інститут, його принципи, моделі та особливості. Проведено розмежування федералізму і федерації.

Ключові слова: федерація, федералізм, складна держава, форма територіального устрою

This article deals with the federalism as the basic political institution, its principles, models and features. A distinction federalism and federation.

Keywords: federation, federalism, complex state, the shape of the territorial structure

 

Динамізм формування федеративних систем і включення елементів федералізму в інші політичні системи після Другої світової війни сприяли інтенсивному поширенню по всьому світу ідей і практики федералізму. Сьогодні майже 80 % всього світового населення проживає або у федеративних державах, населення яких складає більше 2 млрд чол. (Індія, США, Росія, Бразилія і т.д.), або в децентралізованих державах з федеральним реструктуруванням, найбільшими з яких є Китай, Великобританія та Іспанія. З позицій такого роду змін владно-управлінські механізми федералізму все частіше привертають увагу правлячих кіл у різних країнах, даючи привід вченим розглядати їх як найбільш відповідну форму політичної інтеграції суспільства, що забезпечує різноманіття форм життєдіяльності різних груп і спільнот в рамках єдиного політичного простору [1, с. 22].

Як базовий політичний інститут федералізм являє собою складне структуроване явище, що визначає і забезпечуює всю політичну організацію та функціонування федеративної системи, перетворюючись на її основний елемент. Завдяки владним організуючим засадам він може розділити унітарну державу на складові частини, але при цьому знову сформувати федеративну державу. Федералізм об’єднує раніше суверенні держави в єдину федеративну (союзну) державу. Цінність федералізму в тому, що він є одним із способів збереження єдності держави.

Федералізм не тотожний федерації, при цьому характер взаємин між цими двома поняттями можна розглядати в двох площинах.

1) Якщо федералізм є громадською ідеологією і водночас нормативним політичним принципом, то федерація – це поняття, що описує конкретне інституційне втілення принципу федералізму (тому федерації настільки різняться між собою: інституційне втілення принципу федералізму може виглядати зовсім по-різному в різних країнах в силу історичних традицій, політичної культури та інших факторів).

2) Другий підхід до виявлення характеру взаємовідносин федералізму і федерації запропонував відомий американський дослідник федералізму Д.Елейзер. У його трактуванні і федералізм, і федерація являють собою описові поняття, основна відмінність між ними полягає в масштабі.

Так, федералізм – це родове поняття, що означає тип політичної організації, в той час як федерація являє собою основний (найбільш поширений) підвид федералізму. В якості інших підвидів федеральних політичних систем виступають союзи, конституційно децентралізовані союзи, конфедерації, федеративно подібні відносини, асоційовані держави, кондомініуми, ліги, об’єднані функціональні влади, гібриди [2, с. 107]. На переконання Елейзера, «всі інституційні форми федералізму покликані знайти шляхи, що дозволяють забезпечити поєднання єдності управління політією в цілому з достатнім рівнем самоврядування її частин та/або домогтися створення системи співучасті у владі з тим, щоб
сприяти демократичному самоврядуванню всієї держави, або його складових» [2, с. 111].

Принципи федералізму закріплені в усіх конституціях федеративних держав. Не заперечуючи перелік конституційних принципів федералізму, вчені пропонують своє бачення принципів федералізму: їх кількості і змісту. Однак пропоновані вченими принципи федералізму випливають з концепцій, в яких федералізм досліджується як якась категорія, близька федерації, демократії, розподілу повноважень між рівнями влади у федеративних утвореннях і т.д. Виходячи з розуміння федералізму як політичного інституту, А. Родіонова запропонувала такий перелік принципів федералізму:

–                  принцип конституційного закріплення повного державного суверенітету за федеративним утворенням;

–                  принцип єдності багаторівневої просторової державної влади;

–                  принцип рівноправності членів федерації;

–                  принцип рівноправності народів у полінаціональній державі, як джерела влади;

–                  принцип розмежування предметів відання і повноважень між утвореними рівнями влади;

–                  принцип демократизму в організації внутрішньої і зовнішньої політики [3, с. 19].

Звернення до федералізму зарубіжних держав підтверджує гіпотезу про активність ознак федералізму, що тягнуть специфіку федералізму і виникнення його моделей. Усі дослідники зарубіжного федералізму виділяють моделі бюджетного, виконавчого, симетричного і асиметричного федералізму [4, с. 154].

Оскільки федералізм різних держав у своїй основі має спільні, особливі і одиничні ознаки, виникли загальні, особливі і одиничні моделі федералізму. Серед моделей федералізму є такі, які в особливих рисах чи не нагадують один одного. Це поодинокі моделі, що виникли при активності одиничних ознак. У США є асиметрична модель федералізму, оскільки в державі є асоційовані члени. Існування таких територій можна розглядати як адаптацію концепції федералізму в легітимній формі до конкретних об’єктивних реалій, яка спричинила одиничну модель в даній державі. Для федералізму полінаціональних федеративних утворень характерна особлива ознака – збереження національних особливостей в цілях їх розвитку. На основі цієї ознаки і виникають моделі, про які говорять як про російську, американську, канадську, німецьку, швейцарську, бельгійську та інші моделі федералізму, маючи на увазі особливості встановлення та функціонування федералізму у конкретній державі [5, с. 176]. Вважаємо, що вказівка на модель американського, російського і т.п. федералізму недоцільна, оскільки моделі федералізму існують в рамках конкретної федеративної держави.

Важливо підкреслити, що принципи, ідеї і дух федералізму можуть використовуватися не тільки на національному, але й на наднаціональному рівні. Так, Європейський Союз, очевидно, не є і не може бути унітарним утворенням, але наслідує федеративне гасло «єдність в різноманітті», визнаючи цілісність і автономію своїх складових частин – держав-членів і регіонів. Взаємна повага сторін, пошуки компромісу, плюралізм, добровільність взятих зобов’язань завжди були частиною загальноєвропейської конструкції, ці принципи найбільше відповідають такому багатоскладному об’єднанню, як ЄС .

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Столяров М.В. Теория и практика федерализма. – М.: Изд-во РАГС, 2009. – 274 с.
  2. Элейзер Д. Сранительный федерализм // Полис. – 1995. – № 5. – С. 106-115.
  3. Родионова а.к. Признаки федерализма как инструментарий определения этапов его эволюции / А.К. Родионова // Регионология. – 2008. – № 5. – с. 17-21.
  4. Чиркин В.Е. Модели современного федерализма: сравнительный анализ // Государство и право. – 1994. – № 8-9. – С. 150-158.
  5. Конституційне (деpжавне) пpаво заpубіжних кpаїн: навч. посіб. / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Суботін, С.М. Пашков; за pед. В.М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 467 с.

No Comments for “ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ”

Залишити відповідь