МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ В ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

УДК 352.075

МОЖЛІВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ В ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

А.Д.Калніболотська

Науковий керівник – старший викладач Томіліна Ю.Є.

Розглядається можливість використання зарубіжного досвіду під час вдосконалення українського законодавства у галузі виборчого права щодо місцевих виборів. Пропонуються шляхи удосконалення виборчої системи України в питаннях формування органів місцевого самоврядування.

Ключові слова: вибори, місцеве самоврядування, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

We consider the use of international experience in the improvement of Ukrainian legislation on electoral law on local elections. Ways of improving the electoral system of Ukraine for the formation of local governments.

Keywords: elections, local government, the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”

 

Досліджуючи проблеми правового регулювання місцевих виборів, не слід обмежуватись лише аналізом положень чинного виборчого законодавства України, але й проаналізувати зарубіжний досвід у відповідній сфері, визначити основні загальноєвропейські тенденції розвитку виборчого законодавства. Розкрити основні механізми забезпечення принципу загального виборчого права, ефективного функціонування місцевого самоврядування в ряді країн Європи.Виборче законодавство України зазнає постійного удосконалення у напрямі врахування негативних уроків попередніх виборчих кампаній і наближення його до міжнародних стандартів демократичних  виборів.

Місцеві вибори в Україні гарантовані Конституцією  і  відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Принципи виборів, які закріплені на конституційному рівні,відповідають міжнародним стандартам у сфері виборчого права і є обов’язковими для всіх видів виборів в Україні. Основними елементами інституту виборчого права є активне виборче право, яке полягає в праві обирати, і пасивне виборче право, тобто право бути обраним. Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року право обирати на місцевих виборах мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років.[1, стр. 1220] Поряд із цим, закон містить положення щодо обмеження активного виборчого права для окремих категорій осіб, а саме – військовослужбовців строкової служби, а також громадян, які визнані судом недієздатними, та громадян, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.

У більшості зарубіжних країн віковий ценз активного виборчого права становить 18 років. Щодо пасивного виборчого права, то відповідно до статті 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року місцевим депутатом та сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг вісімнадцяти років та має право голосу. На відміну від українського законодавства, в зарубіжних країнах передбачені додаткові вимоги щодо реалізації пасивного виборчого права на місцевих виборах. Так, у Фінляндії право обирати і бути обраним належить всім жителям комуни, які досягли 18 років,а також іноземцям,як що вони постійно проживають на території комуни не менше трьох років; у Греції на день проведення виборів кандидати повинні досягти 23-річного віку і входити до складу одного з виборчих блоків, при цьому одна особа не може балотуватися одночасно в органи самоуправління першого і другого рівня; у Франції до представницького органу на департаментському рівні кандидат повинен бути якимось чином пов’язаний з департаментом. Це може бути постійне місце проживання. Але при цьому виборче законодавство передбачає обрання осіб, не пов’язаних з департаментом, за умови, якщо їх кількість не перевищуватиме після виборів більше однієї четвертої членів представницького органу.[5,ст. 383]

   Враховуючи вище викладене, та беручи до уваги те, що ввіковий ценз активного виборчого права в нашій країні становить 18 років, було би більш доцільним збільшити його до 21 року, бо в даному віці людина вже починає реально дивитись на речі та  більш активно та обґрунтовано виражати свою громадську позицію, яку вона визначає для себе сама, а не піддається впливу батьків, тощо.

Аналізуючи світовий досвід, можна зазначити, що представницький орган, який є найважливішою складовою місцевого самоврядування, зазвичай обирається шляхом загальних прямих виборів населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці.[3, ст.186] Відповідно до законодавства на місцевих виборах в Україні депутати обираються терміном на п’ять років, а сільський, селищний, міський голова – терміном на чотири роки. У більшості країн світу термін повноважень представницьких органів місцевого самоврядування різний. Місцеві представницькі органи формуються як на регіональному, так і на низовому рівнях. Регіональні представницькі органи обираються на строк від двох до шести років. Так, у Швеції представницькими органами на рівні общини є муніципальні збори чи рада, на рівні округу – рада округу (ластінг). Повноваження цих рад – 4 роки. Кількість депутатів у муніципальних та окружних радах залежить від кількості населення.

Що ж стосується України, то незначний строк правочинності органу урядування зазвичай дозволяє електорату достатньо жорстко контролювати діяльність своїх обранців шляхом переобрання. Довготривалий строк перебування народних обранців у радах знижує динамізм політичного процесу і здійснення влади, втрачаються певні позитиви демократичного характеру та інтерес до швидкого вирішення питань, що стосуються нагальних потреб населення.Одним із таких рішучих заходів якраз і може бути невеликий строк періодичної зміни місцевого представницького органу влади. Думки виборців про ту владу, яка більш за все наближена до них, найбільше зазнають коригування залежно від того, як вона розв’язує питання їх щоденного життєзабезпечення. Тому такий компонент виборчої системи, як періодичність зміни сформованого ними органу урядування, обумовлює прагнення електорату до оновлення місцевої влади. Цей процес є природно-об’єктивним, оскільки місцева влада має постійно відображати волю народу. Збільшення періодичності зміни представницьких органів місцевого самоврядування має наслідком зменшення можливостей населення щодо ефективного впливу на місцеві представницькі органи влади і застосування до них таких конституційно-правових санкцій, як переобрання за неналежне виконання своїх повноважень і функцій, що знижує результативність участі народу в управлінні державними справами. Виходячи з цього збільшення періодичності зміни органів місцевої влади є обмеженням конституційного права, встановленого частиною першою статті 38 Конституції України.
У Франції закон встановлює чисельність муніципальних радників залежно від кількості населення комуни. Вибори муніципальних радників проводяться один раз на  6 років одночасно по всій Франції за мажоритарною системою в два тури за закритими списками для комун з населенням понад 30 тисяч осіб та за відкритими списками – для інших комун.

Проте термін повноважень місцевих рад може становити два роки (Болівія, Мексика), три (Швеція, Естонія), чотири (Данія, Норвегія, Польща, Японія), п’ять (Кіпр, Туреччина) або шість (Бельгія, Франція).[4, ст. 251]

Особлівості виборчих систем зарубіжних країн указують на такі тенденції виборчих систем :

-можливість самовисування та вістування громадськими  організаціями дозволяє громадянам навіть без членства у партії брати участь у виборчому процесі та обирати осіб, що мають авторитет та відповідні професійні навики і користуються підтримкою громади, а отже, їх діяльність є більш відповідальною;

-непопулярна тенденція висування блоків партій та широке застосування мажоритарної та змішаної виборчих систем  усуває “безликість влади” та підвіщую персональну відповальність депутатів перед виборцямі, що їх обрали;

-переваги коротших термінів повноваження рад пов”язують  з тим, що члени ради повинні приділяти пильну і постійну увагу тому, що реально хочуть виборці, адже останні мають змогу здійснювати достатньо жорсткий контроль за діяльністю своїх представників.

У Європі, як і в Україні, питання вибору системи формування представницьких органів є питанням політичної доцільності, серед таких цілей мають бути: відповідальне, ефективне функціонування місцевої влади в інтересах громади, забезпечення впливу громадян на формування та реалізацію політикі місцевого самоврядування.Крім того, кожна з виборчих систем Європейських країн має у своїй основі національно-державотворчі традиції, що необхідно враховувати в процесі становлення місцевого самоврядування в нашій державі.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної     Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» № 2487-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35-36. – С. 1220.

2.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170.

3.Ткачук А.Ф. Місцеве самоврядування: світовий досвід та український досвід.Посібник.К.  –  :Заповіт, 1997-186 с.

4.Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты.-М.:Спарт, 2001. – 251с.

5. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 383с.

 

No Comments for “МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ В ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ”

Залишити відповідь