СЕМАНТИКО-ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ЕПІТЕТІВ У РОМАНІ ЛЮКО ДАШВАР «МОЛОКО З КРОВ`Ю»

УДК 612.122.95:91

СЕМАНТИКО-ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ЕПІТЕТІВ

У РОМАНІ ЛЮКО ДАШВАР «МОЛОКО З КРОВ`Ю»

 

А. Якуніна

Науковий керівник: проф. Тихоша В. І.

Кафедра української мови

Херсонський державний університет

                                e.mail: NPogorletska@ksu.ks.ua

 

      Стаття присвячена з`ясуванню семантико-функційних можливостей епітетів у романі «Молоко з кров`ю». Проаналізовано групи епітетів з їх семантикою та функціями.

       Ключові слова: епітет, функція, семантика, троп.

 

Сучасні лінгвістичні дослідження велику увагу приділяють функціонуванню мовних одиниць в усних та письмових текстах. Художня мова нашої землячки, української письменниці Ірини Чернової, яка репрезентує свої твори під псевдонімом Люко Дашвар, на сьогоднішній день залишається зовсім не дослідженою, а художні засоби не систематизованими, що дало б можливість виокремити індивідуальний стиль автора, визначити його особливості.

Запропоноване дослідження є актуальним, оскільки мовне багатство творів Люко Дашвар вцілому і роману «Молоко з кров`ю», зокрема, фактично ще не вивчалося ні на лексичному, ні на граматичному рівнях.

     Мета цієї статті – розглянути мовні засоби творення художніх образів, зокрема визначити роль епітетів та їх семантичне навантаження у творенні та динаміці образів роману «Молоко з кров`ю».

Епітет як один з вагомих засобів естетизації мови перебуває в колі наукових інтересів сучасної філології, оскільки в системі епітета відбивається стиль письменника, епохи, літературного напряму, а тому без вивчення цієї системи неможливо розкрити цілісну картину еволюції художнього стилю взагалі й мови окремого автора, зокрема. Ці «прикрашальні слова», за Аристотелем, допомагають виокремити певне явище з-поміж інших, точніше передати думку, красномовно змалювати життєву картину, надають мові образності, емоційності, виразності. Власне тому вивчення епітета має певні традиції в лексикології, лінгвостилістиці, теорії літератури. Роздуми про роль, призначення епітетів, їхні джерела і причини виникнення з’являються ще в творах античних мислителів (Аристотеля, Деметрія та ін.). З’ясування природи епітетів цікавило видатних філологів XIX-XX ст., зосібна О.М.Веселовського, В.С.Ващенка, В.В.Виноградова, В.М.Жирмунського, О.О.Потебню. Проблему епітетів принагідно досліджували Л.А. Булаховський, І.Є. Грицютенко, Л.І. Тимофєєв та інші вчені. Епітет як засіб вираження індивідуально-авторського стилю певного письменника активно вивчають у сучасному мовознавстві, у тому числі й в українському. Це дослідження С.Я.Єрмоленко, А.К. Мойсеєнка, Н.М. Сологуб, Н.Г. Сидяченко, С.П. Бибик, Л.О. Ставицької, В.В. Красавіної, М.Ф. Братусь, О.М. Сидоренко, Л.І. Шутової та ін.

Автори словника лінгвістичних термінів Д.Ганич, І.Олійник подають таке визначення: «Епітет – один із основних тропів, художнє образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість предмета, поняття, дії. Найчастіше епітетами виступають означення-прикметники, у широкому розумінні епітетами називають іменники-прикладки, а також прислівники, які метафорично пояснюють дієслово» [1, с.76].

Найбільш повне, на нашу думку, тлумачення цього поняття подає О.Селіванова: «Епітет – стилістична фігура, троп, що є означенням чи обставиною в реченні як атрибут предмета, дії, стану й характеризується високою емотивно-експресивною зарядженістю, оціннісністю й образністю. Епітет має метафоричну або метонімічну природу. У широкому розумінні епітет є не лише метафорою чи метонімією, а й будь-яким емоційно-оціночним  атрибутом» [5, с.145]. Такий підхід свідчить про те, що дослідниця звертає увагу не тільки на експресивну сутність художнього означення, а й на зв’язок епітета з іншими тропами, тобто розглядає його в тропеїчній системі української мови.

Аналіз семантики епітетів передбачає вивчення зв`язку між епітетами й означуваними дистрибутами. Тобто дослідження структури, семантики, стилістичних функцій епітетів здійснюється в контексті епітетних словосполучень: важливо з`ясувати, як семантика дистрибута мотивується сполучуваністю з епітетом відповідної семантики, а також, як відповідний епітет асоціативно пов`язаний з низкою дистрибутивів.

За способом змалювання ознак предметів та явищ і своїми художніми функціями епітети бувають різні. Одні з них лише підкреслюють характерну ознаку предмета чи явища (рясний дощ, світлий день), а інші пояснюють ту чи іншу ознаку відповідно до життєвої ситуації і певного художнього завдання (золотий човник, бадьорий спів) [4, с.162]. Другу групу становлять епітети, які передають лише емоції, пов`язані з предметом чи явищем у певній ситуації: «Святий здобуток наших рук» – М.Рильський; «Сумна коса і зір чудовий комусь приснилися давно» – В.Сосюра.

За ознакою вживаності епітети можуть бути поділені на постійні та контекстуально-авторські. Історично більш ранньою формою епітета є постійний епітет [2, с.654].

Постійним називається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди — широкий, море — синє, вітер — буйний, гай — зелений, орел — сизокрилий і т. д. Постійний епітет відрізняється тим, що виділяє характерну рису не даного, конкретного предмета, того, про який ідеться «саме зараз» і «саме тут», а предмета взагалі, безвідносно до особливостей контексту, у якому про нього згадується.

Поряд з постійними на межі XVIII—XIX століть у широкий вжиток входять контекстуально-авторські епітети. Контекстуально-авторським називається епітет, який виділяє не постійну — супровідну, канонізовану в межах літературного або індивідуального стилю ознаку предмета, а таку рису, яка видається характерною в предметі за певних обставин у тому конкретному контексті, в якому про цей предмет згадується [2, c.654]. Контекстуально-авторський — це епітет, що є переважною прикметою реалістичного стилю, який вимагає точності, а не виключно поетичності висловлювання, відповідності, реалістичності означуваного в предметі самому означеному предметові, тим конкретним обставинам, у зв’язку з якими даний предмет згадується. Наприклад: «Проса покошено. Спустіло тихе поле. Холодні дні з високою блакиттю. Не повернуть минулого ніколи: Воно пройшло і вже здається миттю!» (М. Рильський).

У системі мово-зображальних засобів епітети посідають важливе місце. Вони являють собою необхідний елемент реалістичного змалювання об`єктивної дійсності, допомагають висловити думку влучно й образно.

Люко Дашвар (справжнє ім’я Ірина Іванівна Чернова) – українська письменниця, сценарист, журналіст. Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров’ю» (або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців». У своїх романах особливу роль приділяє образно-тропеїчним засобам, а саме епітетам. Звичайно, значна їх частина – це прості епітети, за допомогою яких авторка підкреслює зовнішні, вікові та національні риси героїв (веселі, красиві, молоді, гарячі).

Ще з прологу письменниця намагається саме за допомогою епітетів створити контрастну картину сучасності у порівнянні з подіями громадянської війни та повоєнних років: «від гіркоти голодного дитячого плачу», «стомлений голодний погляд» [3, c.25]. Інші епітети з позитивним забарвленням використовує письменниця для характеристики сім`ї Ординських: «в солодкому доньчиному житті», «важкі силіконові вуста пані Олени» (підкреслено соціальний статус людей), «білі ручки пані Олени» [3, c.6]. Люко Дашвар акцентує увагу саме на образі матері Руслани, яка є представницею заможного класу суспільства.

Епітети дають змогу передати реальне становище молодої дівчини та її відношення до життя у розкоші: «Я перепробую всі лондонські гидоти..!»    [3, c.7], що змінюються прагненнями та духовними мріями про повернення на рідну, хоча давно забуту землю: «Я виберу ділянку близько від міста… із майже шевченківським краєвидом» [3, c.8].  Твердість характеру молодої героїні підкреслена за допомогою постійного вживання у ролі підмета особового займенника «я».

У романі яскраво представлена авторська позиція щодо урбанізації ХХІ століття в українському селі, негативне ставлення до цього, яке озвучує молода, заможна дівчина: «новобудови із дурною архітектурою» [3, c.8]. Говорячи про сільські, ще не знесені, хати, утворює таку антитезу: «Старі баби серед пафосних молодух» [3, c.9].

Як антипод сучасному виступає життя молодих людей радянського села. Характеризуючи образи дівчат та хлопців, письменниця добирає як прості, так і метафоричні епітети. Наприклад, в описі Стьопки (Німця): «…окуляри зі зламаною, перев`язаною мотузкою дужкою на симпатичному кирпатому носі…» [3, c.39].

Зважаючи на характер героя та його поведінку в конкретній ситуації образи виписуються й за допомогою незвичних зворотів у поєднанні з метафоричними епітетами: «удавано нахабним поглядом обвів компанію»    [3, c.42].

Символічним ключовим образом у творі виступає коралове намисто, з яким не розлучається Маруся. Саме до нього дібрано найбільшу кількість епітетів у романі: червоне, кляте, важке, брязке, строкате, щасливе, гостре та ін. Бачимо, що використовуються епітети, що почергово описують його то з позитивного, то з негативного боку відносно молодої власниці прикраси.

«Маруся тяглася за мамою, притримуючи важке намисто…» [3, c.28].

«Намисто коралове на високих грудях поправить, всміхнеться, наче знає щось таке, чого іншим знати – зась» [3, c.33] .

«Через те дурне намисто ледь без чоловіка не лишилася» [3, c.43].

«– Та де?! Де?!.. Аж бачить – з коробки, повної цукерок, червона кулька виглядає» [3, c.42].

«Схопив коралі – та з шиї. Мармурова… Прекрасна… Гола… Ніжна, як молоко. Нічого червоного! Нащо коралі?!» [3, c.48].

Підсвідомо, характеризуючи намисто, Люко Дашвар вдається до характеристики й власниці прикраси. Проводиться паралель, що тісно їх між собою пов`язує.

Розлогих описів природи у творі майже немає, саме тому виражально-тропеїчні засоби стосуються суто героїв роману. Зустрічаються поодинокі випадки використання метафоричних епітетів, що символічно натякають на події і час, коли вони відбуваються:

«Скільки життів врятували ті мерзлі буряки» [3, c.24].

«…з`явилася нова вулиця з десятком нових, міцних цегляних будинків».

Весь роман пересипаний епітетами. Вони переплітають між собою події різних часів та героїв різних соціальних верств. Влучно характеризують героїв. І найбільш вражає те, що яскраві, влучні обриси людей, їх психологічних станів та зовнішності створюються за допомогою саме простих (сталих) епітетів. Можливо, Люко Дашвар надає перевагу зрозумілим, простим епітетам задля створення суто української картини життя сільської молоді, зрозумілої абсолютно кожному читачеві.

Отже, епітети у романі Люко Дашвар «Молоко з кров`ю» виконують важливу стилістичну та семантичну функцію: вони не лише створюють декораційний фон для розуміння подій, що відбуваються, а й дають влучні характеристики персонажів, їх психологічних станів та настроїв у ході подій роману. Та найголовніше – витримують стиль із натяком на ментальні особливості українських людей.

 

Література:

  1. Ганич І.Д. Словник лінгвістичних термінів / І.Д.Ганич, І.С.Олійник. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с.
  2. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як Ю.І. Ковалів та ін. ‒  К.: ВЦ «Академія», 1997. — 245 с.
  3. Дашвар Л. Молоко з кров’ю / Люко Дашвар. – Х.: Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2008,  — 272с.: іл.
  4. Пономарів А.Д. Стилістика сучасної української мови / А.Д.Пономарів. – К.: Либідь, 1992. – 248 с.
  5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О.Селіванова. – Полтава: Довкілля. – К, 2006. – 716 с.

 

       SEMANTIC FUNCTIONAL LOAD OF EPITHET

IN THE NOVEL BY LYUKO DASHVAR “MILK WITH BLOOD”

A.Yakunina

Departman of Ukrainian language and sociolinguistics

Kherson State University

e.mail: NPogorletska@ksu.ks.ua

      Thе article is devoted semantic functionality will epithets in his novel “Milk with blood.” The analysis of adjectives and semantic features in the product.

      Key words: epithet, function, semantics, trails.

No Comments for “СЕМАНТИКО-ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ЕПІТЕТІВ У РОМАНІ ЛЮКО ДАШВАР «МОЛОКО З КРОВ`Ю»”

Залишити відповідь