АБРЕВІАЦІЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НОМІНАЦІЇ

УДК 81’373.611

АБРЕВІАЦІЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НОМІНАЦІЇ

А. Пальчиковська

Науковий керівник: доц. Климович С.М.

Кафедра української мови

Херсонський державний університет

e.mail: NPogorletska@ksu.ks.ua

У статті встановлено структурні типи аброутворень сучасної термінологічної номінації, проаналізовано систему словотвірних типів, їх продуктивність та головні чинники актуалізації цього виду словотворення.

Ключові слова: абревіація, термінологічна номінація української мови, словотвір­ний тип.

 

Абревіація як спосіб словотворення активізувалася на початку XX ст., відтоді залишається одним із продуктивних засобів попов­нення лексичного складу української мови. Продуктивним він є і в термінотворенні сучасної української літературної мови, посідаючи друге місце після лексико-семантичного спо­собу й перше місце серед морфологічних способів словотворення [6, с.45].

Метою даної наукової розвідки є встановлення структурних типів аброутворень сучасної термінологічної номінації,  системи визначення словотвірних типів (далі СТ) та продуктивних аналізованих утворень.

Абревіація — це спосіб словотворення, що полягає в поєднанні двох і більше слів із довільним, асемантичним усіченням принаймні одного з них. Тому інколи абревіацію розгляда­ють як різновид словоскладання або основоскладання [2, с.129]. Однак це може бути деякою мірою слушним лише щодо складноскорочених слів, утворення ж ініціальних абревіатур є цілком ори­гінальним і в засаді відмінним від вищеназваних способів слово­творення.

З-поміж цілого ряду різновидів абревіації, що виділя­ють у науковій літературі, для творення термінології з різних галузей  використовуються лише два з них: ініціальний та складноскорочений і з усіченням першої (перших) частини слова з виразним домінуванням ініціаль­ного [7, с.129].

Як слушно зауважує А. Нелюба, номінативна активність мовців, в тому числі й абревіаційна в галузі термінології, зростає в періоди так званих “політичних зру­шень” [5, с.233].

У сучасній термінологічній номінації, що представлена абревіатурними утвореннями розрізняємо два підтипи ініціальної абревіації: утворення із початкових звуків слів і утворення із назв початкових літер [1, с.33]. Звукові ініціальні абревіації утворюються за наявності у скла­ді абревіатури голосних звуків, коли таке скорочення легко вимо­вляти як окреме слово, що своїм звуковим складом наближається до звичайних слів української мови, а інколи і збігається з ними, творячи своєрідні омоніми, напр.: АРМ (автоматизоване робоче місце), АС (автоматизована система). Якщо ж абревіа­туру важко вимовити як окреме слово, застосовується літерна іні­ціальна абревіація, напр.: АЦП (вимовляється ацепе — аналого- цифровий перетворювач); ГМД (вимовляється геемде — гнучкий магнітний диск. Вказані два підтипи ніяк не пов’язані з семантикою СТ, становлячи лише їх структурні особливості.

За кількістю скорочених слів-компонентів усі абревіатури можна поділити на дво-, три- чотири- і п’ятикомпонентні.

Двокомпонентні ініціальні абревіатури творяться за таки­ми СТ:

1. Прикметник + іменник із значенням видового поняття стосо­вно терміна-іменника зі вказівкою його функціональної особли­вості: ЗП (запам’ятовувальний при­стрій); ЦП (центральний процесор).

2. Іменник + іменник-атрибут із значенням видового поняття стосовно стрижневого суб’єктно-об’єктного іменника із вказівкою його структурно-функціональної особливості: БД (база даних).

До двокомпонентних ініціальних абревіатур слід віднести та­кож абревіатури на зразок БнД (банк даних), утворені з двох слів із впровадженням додаткової маленької літери (частини першо­го слова) для уникнення небажаної омонімії, в даному випадку з БД (база даних).

Трикомпонентні ініціальні абревіатури УТІ творяться за таки­ми СТ:

  1. 1.                Прикметник + прикметник + іменник із значенням видового поняття стосовно терміна-іменника із вказівкою його функціональ­ної особливості. Серед дериватів цього СТ можна виділити три структурні підтипи: а) твірною базою є складний прикметник, утворений основоскладанням прикметника з прикметником або іменника з прикметником із інтерфіксацією та іменник: АЦП (ана­лого-цифровий перетворювач), АЛП (арифметично-логічний при­стрій); б) твірною базою є два прикметники та іменник: ЕОМ (електронна обчислювальна машина), ГМД (гнучкий магнітний диск; в) твірною базою є один прикметник і складноскорочений іменник, утворений поєднанням скороченого прикметника та повного іменника: ДЕЗ (документаль­ний електрозв’язок).
  2. Іменник + іменник (род. відм.) + іменник з прийменником із значенням функціонального відношення поняття, вираженого стрижневим суб’єктно-об’єктним іменником стосовно залежного суб’єктно-об’єктного іменника: БЗМ (блок зв’язку з магістраллю), БДС (блок доступу до середовища). В даному випадку відбува­ється подальше і максимальне згортання предиката семантично елементарного речення разом із актантами: блок, що зв’язує з ма­гістраллюблок зв ‘язку з магістраллю БЗМ.

Чотирикомпонентні ініціальні абревіатури УТІ можуть твори­тися за двома принципово різними моделями [4, с.30]: одномоментним поєднанням чотирьох твірних слів, за яким утворюються власне ініціальні абревіатури, як напр., ППЗП (програмовний постійний запам’ятовувальний пристрій), і поєднанням двох двокомпонент­них ініціальних абревіатур у одну, як напр., ОС РЧ (операційна система реального часу) з переважанням першої моделі.

Власне ініціальні чотирикомпонентні абревіатури УТІ творять­ся за СТ, і семантично, і структурно подібними до трикомпонент­них, відрізняючись лише кількісно:

1. Прикметник + прикметник + прикметник + іменник із зна­ченням видового поняття стосовно терміна-іменника із вказівкою його функціональної особливості. Нами зафіксовано два струк­турні підтипи: а) твірною базою є три прикметники та іменник: ППЗП (програмовний постійний запам’ятовувальний пристрій), ПЕОМ (персональна електронна обчислювальна машина); б) тві­рною базою є простий прикметник, складний прикметник, утво­рений основоскладанням прикметника з прикметником або імен­ника з прикметником із інтерфіксацією та іменник: АІПС (авто­матизована інформаційно-пошукова система).

2. Іменник + іменник (род. відм.) + іменник (оруд. відм.) + імен- ник-атрибут (род. відм.) із значенням функціонального відношен­ня, вираженого віддієслівним іменником, між двома поняття, одне з яких виражене стрижневим суб’єктно-об’єктним іменником, а інше — двома іменниками з атрибутивними відношеннями: СКБД (система керування базами даних).

3. Прикметник + іменник + прикметник (род. відм.) + іменник (род. відм.) із значенням двох видових понять стосовно термінів-іменників зі вказівкою їх функціональних особливостей: ЄСПД (єдина система програмної документації).

На ґрунті української мови є також одна п’ятикомпонентна іні­ціальна абревіатура АСІТО (автоматизована система інформацій­но-термінологічного обслуговування), утворена двома стрижне­вими іменниками, семантика яких звужується простим чи склад­ним прикметником.

Якихось загальних закономірностей щодо творення ініціаль­них абревіатур відшукати важко[7, с.169], схоже на те, що переважним чи­ном їх конструюють довільно із початкових літер словосполучень, що мають загалом випадковий характер. Як зауважує Д. Алексеев, такого довільного конструювання не знає жоден ін­ший спосіб словотворення [1, с.27].

Таким чином, для творення термінів в українській мові використовуються два типи абревіації — ініціальний та складноскорочений з домінуванням першого. Ініціальні абревіатури творяться за дво-, три-, чотири- і п’ятикомпонентними СТ переважно на підґрунті трикомпонентних атрибутивних словосполучень.

Головними чинниками функціонування абревіації є синтаксичні підвалини номінації нових понять зі згортанням словосполучен­ня до абревіатури за великої частотності вживання терміна-словосполучення та за його багатокомпонентності (понад два).

Уважаємо перспективним подальше вивчення явища абревіації в українській термінології. Тому на часі ‒ встановлення головних чинників актуалізації даного виду словотворення в українській термінологічній номінації.

 

Література:

  1. Алексеев Д. И. Аббревиатуры как новый тип слов / Д. И. Алексеев // Развитие словообразования современного русского языка. ‒ М., 1966. ‒  С.13-37.
  2. Горпинич В. О. Сучасна українська мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія / В. О. Горпинич. ‒ К.: Вища школа, І999. ‒  С.167-171.
  3. Клименко Н. Ф. Абревіатура / Н. Ф. Клименко // Українська мова: Енциклопедія;[редкол.: В. М.Русанівський, О. О.Тараненко (співголови), М.П.Зяблюк та ін.] ‒  2-ге вид., випр. і доп. ‒ К.:Укр. енцикл., 2004. ‒  С.125-132.
  4. Кульпина В. Г. Аббревиация как способ категоризации специальных понятий / Кульпина В. Г., Татаринов В. А. // Вестн. МГУ : Сер. 9, Филология. ‒ 1990. ‒ № 4. ‒ С. 27-34.
  5. Нелюба А. Перебіг і наслідки одного скорочування / А. Нелюба // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2004. – Вип. 34. – Ч. 2. – С. 232–238.
  6. Плющ М. Я. Словотворення та вивчення його в школі : монографія / Марія Яківна Плющ. ‒  К.: Рад. школа, 1969 — С.45-57.
  7. Реформатский А. А. Мысли о терминологии / А. А. Реформатский // Современные проблемы терминологии в науке и технике: Сб. ст. ‒  М.: Наука, 1969. ‒ С. 163-199.

Abbreviations IN THE MODERN UKRAINIAN terminological nomination

  1. Palchykovska

Chair of Ukrainian language

Kherson State University

e.mail: NPogorletska@ksu.ks.ua  

In this paper established structural types Abbreviations Ukrainian terms booming derivational system types on which they are created, their performance and update the key factors of this type of word-formation.

Keywords: abbreviations, terminological nomination Ukrainian language, derivational type.

No Comments for “АБРЕВІАЦІЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НОМІНАЦІЇ”

Залишити відповідь