ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СЛЕНГУ ТА ІДІОМАТИЧНИХ ВИРАЗІВ У ТЕКСТАХ ДЖАЗОВИХ КОМПОЗИЦІЙ

УДК 81’25.443

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СЛЕНГУ ТА ІДІОМАТИЧНИХ ВИРАЗІВ У ТЕКСТАХ ДЖАЗОВИХ КОМПОЗИЦІЙ

О.Ю. Олійник

Кафедра мовної освіти

Херсонський державний університет

 

У статті розглянуто функціональні особливості використання ідіом та сленгу, на матеріалі аутентичних англомовних текстах джазових композицій соціальної тематики та природи концепту кохання. Автор визначає історичні передумови виникнення музичного жанру джаз та етапів його розвитку, узагальнює дефініції поняття “сленг” у сучасному мовознавстві, визначає функції ідіом у мовленні та характерні ознаки текстів джазових композицій з позиції лінгвостилістики.

Ключові слова: сленг, ідіоматичні вирази, лінгвостилістика, джазова композитція.

 

Вивчення наукової літератури з мистецтвознавства та історії розвитку музики дає підстави стверджувати, що джаз як музичний жанр народився на півдні США, центром якого був Новий Орлеан.

Джаз як окремий музичний жанр є дуже неординарним та має доволі багато особливостей, притаманних тільки йому. На прикладі текстів джазових композицій можливо прослідкувати розвиток таких стилістичних елементів, як сленг та ідіоми, а також тісно пов’язані з ними жаргон та арго.

Таким чином, недостатнє вивчення лінгвостилістичних особливостей текстів джазових композицій зумовило вибір теми нашого дослідження: “Функціональне використання ідіоматичних виразів та сленгу в текстах джазових композицій”.

Актуальність теми нашого дослідження полягає у спробі дослідити синхронний розвиток джазу, який є своєрідним “музичним сленгом” сам по собі, а також функціональні особливості вживання в текстах джазових композицій таких нестандартних одиниць мови, як сленг та ідіоми.

Мета дослідження полягає у висвітленні основних етапів розвитку жанру джаз XX сторіччя, визначенні лінгвостилістичних особливостей текстів джазових композицій представників даного періоду та окресленні основних принципів їх інтерпретації.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку завдань, серед яких головними є:

–         визначення історичних передумов виникнення музичного жанру джаз та етапів його розвитку;

–         узагальнення дефініцій поняття “сленг” у сучасному мовознавстві;

–         визначення функцій ідіом у мовленні;

–         визначення характерних ознак текстів джазових композицій з позиції лінгвостилістики;

Матеріалом даного дослідження слугували оригінальні тексти джазових композицій Фетса Уоллера, Банка Джонсона, Френка Сінатри, Джорджа Гершвіна, Меллона Брукса, Луї Армстронга, Джорджа Нортона, Енді Разафа (всього 11 композицій), а також роботи європейських та американських дослідників джазу.

Наукова новизна роботи полягає в спробі комплексного вивчення лінгвостилістичних особливостей текстів джазових композицій, а також у висвітленні ролі сленгу та ідіом у поетиці даного стилю та їх впровадження в мовлення людей за допомогою мистецтва джаз.

Джаз, як суспільно-культурне явище виник не одразу, цьому передувала низка подій та довготривалих процесів. Джазова музика з’явилася на основі народної пісенності афро-американців, і згодом набула подальшого розвитку та всесвітньої популярності завдяки їм. Виконання джазу цією нацією відрізняється технічністю та досить великою різноманітністю, вмінням імпровізувати та не грати виключно на основі музичних партитур.

Встановлено, що джазу як мистецькому та літературному напрямку притаманні наступні властивості:

– прояв інтересу до чогось нового, неординарного, якісно виняткового;

– відхід від стандартного методу гри за нотними партитурами та використання імпровізації, що дозволяє більш повно висловлювати почуття і настрої під час гри;

– особливий стиль життя і певне ставлення до цінностей традиційної культури;

– розподіл на залежний та незалежний від комерційних інтересів джаз;

– відображення актуальних проблем суспільства, людських відносин, світосприйняття;

– зміна психології людства;

Прикладами сленгу з мови джазу є такі: swell, bear, strut, hon, upbeat, speakeasy.

Ці слова спочатку належали до сленгу, але потім стали частиною літературної лексики. Найпомітніше місце серед них займають слова та вирази, які не мали синонімів та слугували як назви для деяких специфічних понять. Слово teenager, що є досить уживаним зараз, є гарним прикладом цього випадку. Також слово blurbпанегірик, який надруковано на обкладинці книги – колись належало до американського сленгу.

Комунікативна цінність цих слів гарантує їх стабільність, але вони значною мірою є винятком. Основна маса сленгу утворена за допомогою слів, які існують на протязі короткого відрізку часу. Е. Партрідж, один з найвідоміших спеціалістів у сфері англійського сленгу, надає як приклад серію слів, що виражають поняття “бути модним” і які замінюють одне одного в англійському сленгу, а саме: blood (1550-1660), macaroni (1720-1840), swell (1811), dandy (1820-1870), tuff (1851) [19, c.64].

Дуже зручно групувати сленгові слова відносно їхнього місця в словниковій системі, а саме в семантичній системі словника. Якщо вони означають нове та важливе поняття, вони збагачують лексичний запас і можуть бути включеними до стандартної англійської мови. Якщо, з іншого боку, вони є лише додатковими одиницями до низки синонімів, то такі слова зникають з ужитку дуже швидко і складають найбільш змінну частину словника.

Такі описові визначення, як “нецензурне усне мовлення” або “монетний двір мови” показують різнобарвність поняття “сленг”. Були також інші спроби дати визначення сленгу. Це – мова, яка “закочує рукава, плює на долоні та береться за справу” або “сленг – це звичайна людська поезія” [25, c.213]. Є досить очевидним той факт, що цінність цих визначень є не великою, хоча вони й указують на те, що сленг є мова простих людей і в той же час – джерелом для національного словника.

Встановлено, що сленг – це соціолінгвістичне явище. З огляду на це вчені виділяють мовну та мовленнєву спільності, які відрізняються не змістом мовних одиниць, а їх вживанням у мовленні. Виходячи з цього, ми говоримо про соціальні діалекти. Кожна людина може володіти кількома діалектами, але повинна використовувати їх в залежності від мовленнєвої ситуації. Доведено, що сленг належить до розмовної мови та протиставляється літературній як жаргон або вульгарна лексика. Вивчення поняття сленгу нерозривно пов’язано з вивченням мовної норми, оскільки багатьма лінгвістами сленг визначається як відхилення від неї.

В ході дослідження встановлено, що ідіоми та ідіоматичні вирази мають більш чітке визначення та більш систематизовану класифікацію порівняно зі сленгом. Вивчення ідіоматичних виразів не так пов’язане з вивченням мовної норми, оскільки вони є більш стійкими та не вважаються відхиленням від норми, але в той же час вони не є її стандартом.

Аналіз оригінального фактичного матеріалу показав, що текстам джазових композицій характерні наступні лінгвостилістичні ознаки: використання різноманітних засобів виразності, широке використання нестандартної лексики, що зближує мистецтво джазу з психологією простих людей, особливе звукове та синтаксичне оформлення текстів, відсутність розділових знаків надає можливості читачам зрозуміти текст так, як вони його відчувають і сприймають. Таким чином, використання сленгу у текстах джазових пісень має на меті викликати інтерес і привернути широкі маси населення до даного виду мистецтва, зробити його зрозумілим і придатним для всіх прошарків суспільства.

Дані твори певною мірою наголошують на тому, що кожна людина, незалежно від національної та суспільної приналежності, має право висловлювати своє ставлення до сучасного світу в тій манері і тими словами, які їй здаються найбільш зрозумілими.

Отже, можемо зробити висновок, що автори джазових пісень хотіли показати не тільки мрії та світлі ідеї, але також і справжнє життя з усіма його можливими негараздами.

Таким чином, проаналізувавши дані тексти, можемо висловити припущення, що, окрім творчих інтересів, авторів та продюсерів джазових пісень спонукав комерційний інтерес, добитися якого було можливо за допомогою використання сленгу та ідіом у текстах джазових пісень (нестандартних лексичних одиниць) з метою збудження інтересу і привернення широких мас населення до даного виду мистецтва. Отже, вживання нестандартної лексики в джазових композиціях, на наш погляд, має на меті зробити їх більш зрозумілими і придатними для всіх прошарків суспільства. Дані твори певною мірою наголошують на тому, що кожна людина, незалежно від національної та суспільної приналежності має право висловлювати своє ставлення до сучасного світу в тій манері і тими словами, які їй здаються найбільш зрозумілими.

 

Література:

1. Виноградов В.В. Стилистика. Устойчивые слова и выражения. – М.: Просвещение, 1963. – 235 с.

2. Мазурова А.И. Литературная норма в лексике и фразеологии. – М.: Наука, 1983. – 264 с.

3. Мисовський В.С., Феєртаг В.Б. Джаз. Краткий очерк. – Л.: Музгиз, 1960. – 113 с.

4. Платонова И. Б., Разумова О. П. English Idioms / Английские идиомы. – СПб.: Новое знание, 2004. – 176 с.

5. Eugene E Landy. The Underground Dictionary. – N.Y.: Rainbow, 1971. – 843 p.

 

THE PECULIARITIES OF USING SLANG AND IDIOMATIC PHRASES IN THE TEXTS OF JAZZ COMPOSITIONS

 

O.Y. Oliynyk

Kherson State University

The article deals with the functional peculiarities of using slang and idioms in the original texts of jazz compositions on social subjects and the nature of “love” concept. The author defines historical background of jazz genre appearing and stages of its development, generalizes the definitions of “slang” notion in modern linguistics, and distinguishes the functions of idioms in speech and the features of jazz lyrics according to linguostylictics.

Keywords: slang, idiomatic phrases, linguostylictics, jazz composition.

No Comments for “ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СЛЕНГУ ТА ІДІОМАТИЧНИХ ВИРАЗІВ У ТЕКСТАХ ДЖАЗОВИХ КОМПОЗИЦІЙ”

Залишити відповідь