ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ТА ПРИЙОМІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

УДК  373.3.016:37.064

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ТА ПРИЙОМІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

А. Крайнюкова

Науковий керівник: к.п.н., Александрова Г.М.

Кафедра педагогіки, психології й освітнього менеджменту

Херсонський державний університет

е.mail: srw@university.ks.ua

 

Охарактеризовано основні методи інтерактивного навчання.

Ключові слова: інтерактивні методи, інтерактивні технології.

 

Сьогодні освіта України спрямована на розвиток особистості учня. Це завдання – не вигадка новаторів, а потреба часу. Отже, викладання в школі вимагає сьогодні від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів навчання, наочного та дидактичного матеріалу.

Безумовно, саме учень є головною дійовою особою у навчанні, але тільки на рівні реалізації своєї мети, а не у виборі технології навчання. Для дитини не існує традиційної чи інноваційної технології. Є звичні або нові способи діяльності на уроці, запропоновані вчителем.

Інтеракція у навчанні націлена на розвиток у учнів учбової та соціальної компетенції, зокрема: умінь роздумувати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, критично мислити, брати учать у дискусії, аргументувати думку, приймати рішення, спілкуватися у малих та великих групах тощо. Назвемо лише деякі методи та прийоми інтерактивного навчання, які можливо ефективно використовувати на уроці для формування предметних компетенцій: дискусії та обговорення, розв’язання проблемних питань, мозковий штурм, робота в групах, інтерв’ю, аналіз аргументів «за» і проти», навчальні ігри, створення проектів, презентацій та виставок.

Для створення позитивної атмосфери навчання та організації комунікації учнів використовуються, наприклад, такі методи і прийоми: «Знайомство» (коли учні пізнають один одного заново по мірі їх навчання), «Очікування та досягнення» (коли перед початком розгляду теми або уроку учні висловлюють, чого вони чекають від майбутнього заняття, а потім оцінюють, наскільки збулися їхні очікування), «Активне слухання» (коли учні тренуються чути і розуміти один одного) та інші.

Для мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів можна використовувати, наприклад: «Мікрофон» (коли слово передається від одного учня до іншого), «Мозковий штурм» (загальне обговорення проблемного питання, в ході якого можуть бути висловлені будь-які ідеї, припущення), робота в парах за принципом «Навчаючи, вчуся», робота в малих групах та інші [5, c. 34].

Таким чином, застосування інтерактивних методів дозволяє підняти рівень викладання на вищий щабель. Як ми зазначали раніше, сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчих здатностей учнів досліджується давно, певне коло питань й досі залишається невирішеним. Так, як і раніше, більшість навчального часу на уроках відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності учнів, а значна частина завдань у підручниках мають відтворювальний характер.

Провідною ідеєю сучасного навчання є самовдосконалення, самореалізація творчої особистості, що потребує створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність, формує інтелектуальний потенціал; сприяння розвитку природних задатків учнів, їхніх моральних якостей; налаштовування учнів на подальшу активну, творчо усвідомлену самодіяльність, що відповідає їхнім духовним потребам, задовольняє їхні  прагнення до самореалізації і прояву особистісних якостей. Усе це є ефективним способом комплексного розвитку особистості, виявлення й формування її творчого потенціалу. Виконання такого завдання можливе лише за суб’єкт-суб’єктної моделі навчання, у якому провідне значення має застосування інтерактивних методів навчання [3, с 43].

Загальновідомо, що інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки щодо інших. Важливим є й те, що в умовах інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, ефективно спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Аналіз наукової літератури дає нам змогу стверджувати, що головне завдання вчителя сьогодні – створити у класі творчу атмосферу; більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу насамперед як заохочення учнів до пізнання, повагу до інтелектуальних можливостей сили дитини [2, c. 54].

Деякі вчені та педагоги-практики наголошують на тому, що розвиваючи творчі здібності учнів вчителю потрібно дотримуватися певних принципів в організації навчання, а саме: принципу зв’язку з практикою життя, саморозвитку, оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності, інформативності, принципу                                                                                                                                віри в можливості дитини. Основним способом розвитку творчих здібностей учнів вважається діалог – “учитель-учень”,  діалог “учень-учень”, діалог “учень-учитель”.

Зазначимо також, що засвоєння учнями знань проходить ефективніше у рівноправній співпраці, вирішенні проблемно-пошукових завдань і досягненні цілей за допомогою подолання перешкод. Саме такий підхід до навчання лежить в основі інтерактивних методів навчання. На нашу думку, застосування таких методів на уроках суспільствознавчих предметів не тільки дозволяє зробити навчання доступним, цікавим й успішним, а й виховує в учнів одну із найцінніших якостей – стійкість у подоланні труднощів [8, c. 4].

Використання інтеракції в навчальному процесі дозволяє організувати навчання таким чином, щоб учень навчився застосовувати здобуті знання і набуті вміння в житті, зрозумів, що вони можуть стати в нагоді в будь-якій життєвій ситуації  – як на професійному, так і на соціально-побутовому рівні, – зрозумів, що будь-яка з наук не існує сама по собі, а тісно пов’язана з життям.

Сучасний урок – це продуктивний процес, у ході якого учень відтворює знання, здобуті у процесі засвоєння нового змісту. Застосовуючи інтерактивні методи навчання, учитель на уроці має моделювати реальні життєві ситуації, використовувати рольові й ділові ігри, організовувати опрацювання проблемних і дискусійних питань у групах чи загальному колі тощо. Це, на нашу думку, сприяє формуванню в учнів умінь і навичок, формуванню в них системи цінностей, створенню атмосфери співробітництва, творчої взаємодії в навчанні [7, c. 12].

Зазначимо, що зміст предмета, який викладає вчитель, має бути не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини. І саме інтерактивні методи навчання сприяють тому, що учні опановують усі рівні пізнання, розвивають критичне мислення, рефлексію, уміння розмірковувати, розв’язувати проблеми тощо.

Зупинимося коротко на характеристиці окремих інтерактивних методів, що, на нашу думку, є ефективними у навчанні.

1) Імітаційні ігри – це процедури з виконання певних простих, відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Результатом є швидке прийняття рішень та миттєві реакції.  Імітаційні ігри розвивають в учнів уяву, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вмінь, стимулюють прояви самостійності, їхні творчі можливості.

2) Рольова гра, мета якої – визначити ставлення учнів до конкретної життєвої ситуації, допомогти їм набути досвіду за допомогою гри, навчатися на основі досвіду та почуттів. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, формує спроможність знаходити і розглядати альтернативні варіанти дій, допомагає уявляти себе в тій чи іншій соціальній ролі, співчувати іншим тощо.

У ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену вчителем проблему або ситуацію [4, c, 132].

3) “Мікрофон” – цей метод дає можливість кожному учневі швидко і лаконічно, імітуючи “говоріння в мікрофон”, висловлювати власну думку чи позицію.

“Мікрофон” є ефективним методом на заключному етапі уроку, коли учні рефлектують з приводу того, що і як вони робили на уроці. Наприклад, можна запропонувати учням запитання на зразок: “Що я встиг/встигла зробити на уроці? Чого досяг/досягла? Що залишилося невирішеним? Що сподобалося найбільше?” тощо.

4) Робота в малих групах допомагає учням набути навичок спілкування й співпраці. Це один із найбільш ефективних методів, адже за організації групової роботи відбувається обмін думками, результатом якого є оптимальне спільне вирішення поставленої проблеми.

а) “Коло ідей” – ефективність цього методу полягає у вирішенні суперечливих питань зі створенням можливості учням висловити власну позицію.

6) “Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учнів проявляти уяву та творчість, що досягається на основі вільного вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми. Учасники мозкового штурму, відшуковуючи відповідь на поставлену проблему, висувають ідеї щодо її розв’язання. На дошці записуються всі варіанти ідей доти, доки всі присутні не вважатимуть кількість достатньою. Після цього ідеї аналізуються, групуються й узагальнюються.

7) “Займи позицію” – цей метод дає можливість виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Метод є ефективним з точки зору демократичності щодо розмаїття поглядів на проблему, що вивчається/обговорюється, та надання можливості учням усвідомити наявність протилежних позицій щодо її вирішення. Унаслідок застосування цього методу учні навчаються слухати свого співрозмовника та наводити переконливі аргументи щодо власного твердження [6, c. 37].

Отже, упровадження інтерактивних методів навчання сприяє формуванню в учнів пізнавального інтересу, дозволяє вчителю враховувати особливості розвитку творчих здібностей школярів та, адже інноваційні методи навчання активізують творчий потенціал учнів і підвищують якість засвоєння ними загальноосвітніх знань, забезпечують практичну й творчу підготовку.

Література:

  1. Беспалько В.П. Складові педагогічної технології / В.П Безпалько. – М.: Педагогіка, 1989. – 148 с.
  2. Василенко Н. Школа розвитку: особистість над  усе… //Відкритий урок – 2004. – №9-10. – С. 54-56.
  3. Волканова В. Сучасні технології навчання //Директор школи. – 2007. – №37 – С 43-45.
  4. Інноваційні педагогічні технології навчання професії. Монографія /Нікуліна  А.С., Костюченко М.П., Матвеєв Г.П.; за ред. Нікуліної А.С. – Донецьк, 2005. – 385 с.
  5. Мартинец А.М. Нові педагогічні технології інтерактивного навчання. – К., 2001 – 127 с.
  6. Мокрогуз О. П. Інноваційні технології на уроках історії / О. П. Мокрогуз. – Харків: Основа, 2007. – 192 с.
  7. Павлова Н.К. Взаємодіюче навчання. // Упаравління школою – 2005. – №34 – С. 12-14.
  8. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання //Відкритий урок. – 2004. – №3-4. – С. 4-6

No Comments for “ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ТА ПРИЙОМІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ”

Залишити відповідь