Особливості психомоторного розвитку молодших школярів з вадами інтелекту

УДК 159.922.76-056.

Особливості психомоторного розвитку

молодших школярів з вадами інтелекту

 

О. Червоненко

Студентка кафедри корекційної освіти

Херсонського державного університету

                             е.mail: gorobuna1@mail.ru

 

Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей психомоторного розвитку  у молодших школярів з інтелектуальною недостатністю.

Ключові слова: психомоторика, вади інтелекту, молодші школярі.

 

У моторній організації людини, у її вчинках, діях, діяльності, мовленні відбивається практично вся її характеристика як індивіда, як особистості, як суб’єкта діяльності при всій неповторній власній індивідуальності. Починаючи з І.М.Сєченова, М.М.Бехтєрева, М.М.Ланге, у вітчизняній науці вивчались психічні процеси в тілесному просторі людини, як взаємопов’язана система рухів тіла та психіки [1].

Становлення психомоторики є одним з центральних компонентів психічного онтогенезу дитини, воно відбувається в результаті взаємодії процесів дозрівання нервової системи та тренування організму в різних видах діяльності. Отже, зміна пози тіла активує психічні процеси, які дозволяють порівняти закодований у пам’яті статичний образ тіла з його конкретною варіацією – динамічним образом тіла. Загальнотеоретичні уявлення щодо змісту, обсягу і місця психомоторної організації людини в пізнанні розглядались у роботах О.В.Запорожця, Л.О.Венгера та знайшли своє відображення у вивченні діяльності, як внутрішньої (психічної), так і зовнішньої (фізичної) активності людини, що регулюється усвідомленою метою [1]. Діяльність побуджається мотивом, який відповідає певній потребі. В той же час внутрішня, психічна діяльність спрямовується і контролюється зовнішньою. Саме зовнішній її прояв визначає якості речей та процесів, здійснює їх цілеспрямоване перетворення.

Фундаментом психомоторного розвитку на кожному його етапі є емоційно-позитивний комплекс, який забезпечує появу нових форм психічної активності – нових орієнтувальних реакцій у пізнавальному процесі, який розгортається в тілесному просторі і включає власну схему тіла дитини .

На думку деяких дослідників (П.К.Анохіна, Н.А. Менчинської, Ю.В.Кистяковської), відхилення в психомоториці можуть бути обумовлені впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. У дітей з особливими потребами відхилення в психомоториці, як правило, є одним з важливих компонентів структури дефекту. Ряд авторів помітили й своєрідність психомоторики розумово відсталих. Зокрема, порушення аналітико-синтетичної функції мозку закономірно веде до виникнення утруднень формування складних, точних рухів, порушення програмування та регуляції моторних дій . В описі клініки розумової відсталості дається характеристика п’яти форм рухової недостатності, що зустрічається у дітей [2]:

1) моторна дебільність, що характеризується недорозвиненням пірамідних систем мозку й проявляється в зміні м’язового тонусу під час руху (паратонії), посиленні сухожильних рефлексів, синкінезіях, утрудненні вольових рухів;

2) руховий інфантилізм, в основі якого лежить затримка вгасання деяких рефлексів, властивих періоду раннього дитинства, затримка розвитку сидіння, ходьби, бігу, наявність супутніх атетоїдних рухів у руках і ногах;

3) екстропірамідна недостатність з різким ослабленням, збідненням міміки й жестів, захисних і автоматичних рухів, їхньої ритмічності;

4) фронтальна недостатність з малою здатністю вироблення рухових формул, сформованості елементарних рухів при їхній непродуктивності й безцільності, слабкій активній увазі, недорозвиненням мовлення при відносно доброму його розумінні;

5) мозочкова недостатність, яка характерезується розладами статики, гіпотонією м’язів, неточністю рухів.

Ряд зарубіжних та вітчизняних авторів (Д.Брунер, В.Штерн, С.Д.Максименко, М.М.Щелованов, та ін.) вивчали рухові якості олігофренів та виявили, що сила, швидкість рухів, витривалість у дітей-олігофренів, як правило, розвинені гірше, ніж у здорових дітей у всіх вікових групах. Кінестетична чутливість олігофренів розвинена гірше, ніж у здорових учнів, внаслідок чого рухова недостатність зростає при виконанні складних рухів, де потрібне керування рухами, чітке дозування м’язових зусиль, точність рухів, перехресна координація рухів, просторово-часова організація рухового акту, словесне опосередкування рухів [3].

Нами було проведено експериментальне вивчення особливостей психомоторного розвитку учнів з інтелектуальними вадами. Дослідження здійснювалось у 2007 році на базі спеціальної загальноосвітньої школи м. Херсона. В експерименті брали участь учні 4 класу у кількості 8 чоловік, віком від 9 до 15 років. Оцінювання стану психомоторики проводилось за метричною шкалою розвитку моторної активності у дітей та підлітків,  розробленою М.І Озерецьким [1].

Більшість тестів шкали являють собою ряди однакових завдань, які ускладнюються з віком: це полегшує можливість порівняння рухів, які мають спільну основу, але відрізняються один від одного за ступенем складності.. Це становить перевагу вказаної шкали, оскільки полегшує можливість порівняння рухів. Таким шляхом можна встановити, який характер має ускладнення того чи іншого руху, який засвоюється в результаті розвитку. Слід звернути увагу на те, що координація рухів має дуже важливе значення для оцінки рухових здібностей. Лінія розвитку цієї якості йде двома шляхами: з одного боку, у сферу можливостей дитини вводяться нові види рухів, які були відсутні, з іншого боку, ускладнюються та вдосконалюються такі види рухів, які входили у рухову практику дитини раніше, але в більш простих формах. Результати проведеного дослідження представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Успішність виконання завдань метричної шкали для дослідження моторної активності у дітей та підлітків (за М.І Озерецьким), %

Ім’я, вік

Діагноз

Розвиток загальної моторики

Розвиток дрібної моторики

Координація рухів у просторі

Мімічна моторика

Всього

Руслан 15 р. F-71-91

15

0

0

0

2,3

Уляна, 10 р. F-70

25

65

15

100

35

Максим, 12 р. F-71, ДЦП

10

0

0

15

4,5

Віталій, 11 р F-70

100

100

100

100

100

Павло, 10 р F-83-70

100

84

65

25

83

Сашко, 9 р. F-83-70

75

50

50

50

58

Марина, 11 р. F-70

100

16

18

25

44

Віктор, 9 р. F-70

100

75

100

100

94

Середнє значення  

65,6

48,8

43,2

51,9

52,4

 

В середньому успішність виконання завдань склала 52,4%, в тому числі, завдань на розвиток загальної моторики – 65,6%, дрібної моторики – 48,8%, на координацію рухів у просторі – 43,2%,  на мімічну моторику – 51,9%.

Порівняння результатів окремих дітей виявило значні відмінності за станом сформованості психомоторики – від цілком успішного виконання завдань (Віталій, Віктор), до дуже великих утруднень – (Руслан, діагноз: помірна розумова відсталість, порушення поведінки; Максим, діагноз: помірна розумова відсталість, ДЦП). В інших учнів класу достатня успішність виконання одних завдань сполучається з утрудненнями в інших.

Під час проведення діагностування психомоторних здібностей учнів, доповненого спостереженням за їх поведінкою, фіксуванням проявів підвищеної збудливості або зниження працездатності, закономірність яких у повному обсязі виявляється лише в процесі тривалого спілкування з групою дітей, склалася можливість зафіксувати наступне. Загальний психомоторний стан дітей з олігофренією має мінливий, нестійкий характер і постійно коливається від досить активної взаємодії з оточенням до значного спаду. Всі результати діяльності значною мірою залежать від зовнішніх та внутрішніх факторів, таких як бажання (або небажання) в даний момент співпрацювати з дорослим; рівень осмислення завдань інструкції, обумовлений незрілістю кори головного мозку, порушеннями пам’яті, уваги; наявність значного впливу гальмівних процесів, інших соматичних проявів тощо.

Аналіз практичного використання рухів у різних видах діяльності показує, що всі ці напрямки становлять єдиний зміст психомоторного розвитку дитини, заснованого на єдності ритму тіла, та рухів. Вільний вираз емоцій та імпульсів у рамках тілесного простору дозволяє спрямовувати енергію на інтелектуальну роботу, розвиває вольові дії: постановка мети, планування, відповідальність, вибір дії, аналіз, оцінка результатів. Необхідність використання психомоторних компонентів у навчанні є беззаперечним та незамінним фактором, який не тільки додає до шкільного життя школярів позитивних вражень, а ще й бере безпосередню участь у  формуванні активної особистості.

 

 

 

 

 

 

Література:

  1. Роговик Л. Психомоторика дитини. – К.: Главник, 2005.- 112 с.
  2. Вайзман Н.П. Психомоторика умственно отсталых детей. – М.: Аграф, 1997. – 128 с.
  3. Петрова В.Г., Белякова И.В. Психология умственно отсталых школьников.- М.: Академия, 2002. – 348 с.

No Comments for “Особливості психомоторного розвитку молодших школярів з вадами інтелекту”

Залишити відповідь