ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК СКЛАДОВА ЇХНЬОЇ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

УДК 316.752.4

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК СКЛАДОВА ЇХНЬОЇ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

 

А. Щербань

Науковий керівник: доктор соціологічних наук – Шапошникова І. В.

 

Кафедра соціальної роботи та соціальної педагогіки

Херсонський державний університет

ryb4enko@ksu.ks.ua

 

Стаття присвячена питанням: життєвої компетентності та цінностей учнів як її складової. Автор зазначає, що проблема формування життєвої компетентності особистості старшокласників сьогодні визначається провідною у процесі становлення підростаючого покоління та підготовці старшокласників до життя  і діяльності в суспільстві. Аналізуються проблеми становлення цінностей учнівської молоді. В роботі також, викладені сприятливі умови для становлення життєвої компетентності та виділено рівні розвитку життєвої компетентності. Автор подає поняття цінностей та розділяє їх на матеріальні та духовні.

Ключові слова: цінності, ціннісні орієнтації, життєва компетентність.

 

На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої актуальності набуває питання створення необхідних умов для самоактуалізації особистості, її творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності.  У зв’язку з цим соціальні проблеми формування життєвої компетентності особистості виходять сьогодні на рівень пріоритетних у нашому суспільстві.

Питання духовності особистості завжди було в центрі уваги філософів, психологів, педагогів, бо саме рівень духовності кожної особистості складає загальну картину духовності суспільства, від якої значною мірою залежить основний вектор його соціокультурного,  економічного та політичного розвитку. Духовність особистості передбачає переосмислення цінності людського буття, визнання самоцінності людини, духовно-морального смислу її життя. Тому розвиток духовного потенціалу учнівської молоді стає однією з найбільш актуальних проблем.

Учнів загальноосвітніх закладів, а саме старшокласників необхідно спрямовувати та надавати їм можливість бути вільною особистістю, яка свідомо обирає свій життєвий шлях. Такі умови забезпечать дитині право на свободу вибору ціннісної позиції, на можливість її використання за наявності установки на подолання дисгармонії у досвіді, поведінці, спілкуванні та діяльності. Особистість, яка має чітко визначені ціннісні орієнтації, індивідуальну характеристику у поєднанні з її психічними якостями,  що дозволяє діяти самостійно й відповідально, здатність та вміння виконувати певні трудові функції, можна вважати життєво компетентною. Проблема формування життєвої компетентності особистості старшокласників сьогодні визначається провідною у процесі становлення підростаючого покоління та підготовці старшокласників до життя  і діяльності в суспільстві. Життєву компетентність особистості розглядають як знання, вміння, її життєвий досвід, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивної діяльності у власному житті [1].

Метою дослідження є вивчення ціннісних орієнтацій учнів старших класів як складової  життєвої компетентності.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

– аналіз проблеми становлення цінностей учнівської молоді;

– визначення умов, що сприяють формуванню життєвої компетенції учня;

– встановлення рівнів сформованості життєвої компетентності у дітей старшого шкільного віку;

Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчує, що її дослідження стають дедалі більш інтенсивними і різноспрямованими. Найбільш розробленим є її соціологічний аспект (З. Бауман, П. Бергер, П. Бурдьє, Е. Гідденс, О. Злобіна, Л. Іонін, І. Мартинюк, Т. Лукман, Т. Резнік, Ю. Резнік, Н. Соболєва, В. Тихонович, У. Томас, А. Шюц). В соціально-психологічному аспекті проблему розглядали такі науковці, як  К. Абульханова-Славська, В. Дружинін, О. Коржова, А. Мінаєв, Л. Мітіна, К. Обуховський, Л. Петровська, М. Попова, Л. Сохань, Е. Старовойтенко, Т. Титаренко, В. Циба.

Дослідженню проблеми цінностей та ціннісних орієнтацій приділяли свою увагу І. Бех,  М. Боришевський,  А. Здравомислов, В. Мясищев, В. Ядов та інші та особливостей становлення ціннісних орієнтацій в юнацькому віці І. Дубровіна, В.Лісовський, М.Титма та ін.

Життєва компетентність особистості втілює: духовні інтереси, цінності, орієнтації та світогляд; наявність віри, надії, переконань, ідеалів та інших регулятивів поведінки та діяльності, волю, духовну чуттєвість і світопереживання особистості. Завдяки узагальненню теоретичних даних уточнено основні поняття “цінність”, “ціннісні орієнтації”. Цінність як поняття, отримало свою розповсюдженість у соціології при вивченні особистості та соціальної поведінки. У цінностях втілена значимість предметів та явищ соціального середовища для людини та суспільства. Цінність як поняття, отримало свою розповсюдженість у соціології при вивченні особистості та соціальної поведінки. У цінностях втілена значимість предметів та явищ соціального середовища для людини та суспільства[1].

Цінності розглядаються як форма відношень між суб’єктом та об’єктом, яка допускає свідоме відтворення суб’єктом ціннісних якостей об’єкта. При цьому враховується, що цінності мають здатність набувати значущості у суспільному житті й практиці людини.

Ціннісні орієнтації є засобом диференціації особистістю об’єктів довкілля за їх значущістю та визначають стійке ставлення суб’єкта до оточуючого світу, яке формується в процесі свідомого вибору ним життєвозначущих для нього об’єктів. Джерелом формування ціннісних орієнтацій виступає життєва активність особистості, що визначає рівень її домагань та орієнтацію у процесі діяльності на досягнення конкретних цілей. Для позначення результату індивідуального відбиття особистістю систем цінностей, які склалися в суспільстві, використовується поняття “система ціннісних орієнтацій”. Системи ціннісних орієнтацій більш варіативні, ніж системи цінностей [5].

У літературі ми знаходимо розподілення цінностей на різні групи. Загальноприйнятим є розподіл ціннісного аспекту на матеріальні та духовні.

Процес засвоєння моральних норм, духовних цінностей, стереотипів, вироблених суспільством, у результаті чого формується система ціннісних орієнтацій учня, морально-ціннісне ставлення до життя та як результат цих процесів – життєва компетентність. Поняття життєвої компетентності особистості є одним із тих, що засвідчує складне і багатоаспектне явище у системі соціалізації людини, її освіти, навчання та виховання. Життєва компетентність охоплює у собі такі надбання особистості, як власна система цінностей, знання, вміння, навички, способи діяльності, розвинені можливості сприймання, розуміння та творчого використання матеріальних та духовних цінностей суспільства. Учнівська молодь сприймає та засвоює цінності суспільства в якому вона перебуває, таким чином соціокультурне середовище  впливає на формування життєвої компетентності особистості. Середовище як сукупність природних і соціальних умов, у яких протікає розвиток і діяльність людського суспільства, є стосовно особистості старшокласника необхідною умовою його становлення і розвитку.

Саме на основі взаємодії свідомості, духовного світу, укладу життя особистості, соціального середовища відбувається ефективне формування життєвої компетентності старшокласників [3].

Виділяють три рівні сформованості життєвої компетентності  особистості старшокласників у процесі взаємодії “особистість – середовище ”.

На першому рівні формування життєвої компетентності особистості відбувається  процес  засвоєння нею діючих у суспільстві норм і правил поведінки та оволодіння відповідними формами і засобами діяльності. На цьому рівні відбувається адаптація [2].

Виникнення протиріч між вже досягнутим рівнем адаптації і потребою індивіда у її посилені відбувається на другому етапі.  Цей етап характеризується пошуком нових засобів і способів задоволення потреб індивіда, його розвитку та саморозвитку.

У межах третього етапу відбувається детермінація протиріч між сформованими на попередньому етапі прагненням суб’єкта бути максимально визнаним у суспільстві і потребами особистості, котрі йому імпонують, відповідають його системі цінностей, сприяють успіху особистої і соціально значущої спільної діяльності, визначається як рівень інтеграції. Усі  перераховані етапи є етапами формування життєвої компетентності індивіда в його найважливіших проявах і якостях. Розвиток життєвої компетентності старшокласників та зростання особистості до рівня третього етапу – інтеграції відбувається під впливом визначених факторів. До них  віднесено такі: “соціокультурний фактор”, ”люди”, “я сам”[6].

Механізмом розвитку життєвої компетентності вчені вважають самоактуалізаціюПроцес формування життєвої компетентності залежить від освітньо-культурної ситуації, в якій живе і розвивається особистість. З іншого боку, наявний рівень життєвої компетентності особистості визначає вибір нею життєвого шляху[4].

Отже, життєвий простір людства передається загальною моделлю “соціум – ціннісне середовище”. Тому важливим у процесі формування життєвої компетентності є творення ціннісного середовища. Людина має навчитися боротись з протилежними течіями, які руйнують матеріальні й інформаційно-ідеальні цінності, і гальмувати руйнівні процеси шляхом розроблення й упровадження технологій відновлення й творення ціннісного середовища, творення нових цінностей. При цьому необхідною умовою є ефективність ціннісних перетворень, стан, коли творення цінностей перевищує швидкість їх руйнації. Творення ціннісного середовища – це творення культури, розвиток цивілізації.

                                            

Література

 
1.Горностай П. П. Життєва компетентність в умовах обмеженості
життєвого світу / П. П. Горностай // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство. – К. : Контекст, 2012. – С. 44–47.
2.Демченко Е. М. Становлення особистісної зрілостіта життєвої компетентності учнів школи першого ступеня / Е. М. Демченко // Наша
школа. – 2007. – № 6. – С. 12–19.
3. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний збірник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г.Єрмакова. – К.: “Богдана”, 2003. – 520 с.
4.Лисогор Л. Життєва компетентність як умова самореалізації особистості / Л. Лисогор // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск. –2013. –47. – С.143-147.
5. Максимчук Н.П. Ціннісні орієнтації та формування особистості майбутнього педагога // Психологія Зб. наук. праць. Вип. 1. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. – С.33-37
6.Ящук І. П. Формування життєво компетентної особистості : науково-методичний посібник / І. П. Ящук. – Хмельницький : Видавництво
Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, 1999. – 54 с.

No Comments for “ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК СКЛАДОВА ЇХНЬОЇ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ”

Залишити відповідь