МІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ

УДК 352.07:342.34

МІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ

А.С. Яковлєва

Науковий керівник – старший викладач О.В. Задорожня

 

У статті досліджується зародження місцевої демократії в умовах еволюції українського суспільства та стан формування та розвитку місцевої демократії в Україні

Ключові слова: Місцеве самоврядування, місцеве управління, громада, демократія.

The article examines the emergence of local democracy in terms of the evolution of Ukrainian society and state formation and development of local democracy in Ukraine.

Key words: local government, local government, community, and democracy.

 

Місцеве самоврядування України в її сучасних територіальних вимірах пройшло складний та суперечливий історичний шлях, зазнаючи протягом століть впливу східної та західної політичних культур. Його історична характеристика також неоднозначна, адже існують різні підходи дослідників до виникнення, періодизації і розвитку місцевого самоврядування, спостерігається недостатній рівень дослідженості етапів становлення місцевого самоврядування на українських землях.

Цей інститут у сучасному розумінні склався у світовій практиці на межі ХУІІІ-ХІХ ст., коли абсолютні монархії трансформувались у демократичні, держави. Боротьба за утвердження місцевого самоврядування, вільного від феодально-чиновницького свавілля, була однією з причин суспільних рухів. Його ідеї протиставлялись феодальній державі, становому патріархально-общинному (сільському) і корпоративно-цеховому (міському) самоврядуванню. Проте деякі елементи станового самоврядування у демократичних державах збереглися і до наших днів (громада, статути міст тощо), наповнившись новим правовим змістом.

У додержавну добу зародження місцевого самоврядування у східнослов’янських племен відбувалося в сім’ях, кровно споріднених у родах. Згодом більшого значення набуває сусідство, тобто близькість не походження, а проживання. Таким чином утворюються поселення на зразок хуторів, міст та регіонів, спілкування між якими здійснювалось на основі правил поведінки уніфікованих форм (звичаєвого права) [2, c. 89-98].

У Київській Русі на рівні регіону елементи самоврядування знаходили свій вияв у вічевій демократи. Для вічової організації управління характерним був розподіл повноважень між князем та вільним населенням регіону. Зокрема, віча відали питаннями війни і миру, укладення угод, організації війська, закликали або виганяли князя, брали участь у формуванні адміністративних та судових органів.

Суб’єктом міського самоврядування виступали міські громади, які користувались значною адміністративною, господарською і судовою автономією. Найважливіші питання міського життя вирішували міські віча, а для розгляду поточних справ з числа вільних городян обирався війт та інші посадові особи міського самоврядування. Економічну основу місцевого самоврядування становила міська корпоративна власність, у тому числі й на землю. Міська громада самостійно встановлювала правила господарювання, міські податки, платежі та інші повинності.

Важливе значення для подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні мало магдебурзьке право, що поширилось на українські міста із середина XIV ст. Міське населення звільнялось від юрисдикції урядової адміністрації (феодалів, воєвод, намісників, Ін.) й місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі, запроваджувались власні органи міського самоврядування — магістрати у складі ради та лави. Сільське самоврядування ґрунтувалося на німецькому і волоському (угорському і молдавському) праві, але в дещо спрощеній формі [5, c.207].

Своєрідних форм набуває місцеве самоврядування за часів існування козацької держави, що зумовлювалось її полково-сотенним устроєм. Полки та сотні — одночасно військові й адміністративно-територіальні одиниці, користувалися військово-адміністративним самоврядуванням. Справами міст Лівобережжя відала управа (рада), до складу якої також входила ратуша, очолювана городовим або козацьким отаманом, і підпорядковувалась вищестоящій козацькій адміністрації.

Місцева демократія знаходять своє відображення у козацьких радах. У першій українській Конституції гетьмана П. Орлика 1710 р. підтверджувалося станове самоврядування та зроблено намір захистити його від свавілля урядовців та закласти основи сучасного місцевого самоврядування. Загалом з козацькою державою пов’язують початок становлення українського муніципалізму як системи управління місцевими справами, у якій місцевому самоврядуванню відводиться важлива роль.

Значний вплив на суспільне життя України мала проведена Олександром II в 1864 р. земська реформа. В європейській частині Російської імперії, включаючи Лівобережну та Слобідську Україну, засновувалися земські установи як органи регіонального самоврядування. Введення в дію в 1864 р.”Положення про земські установи” здійснювали тимчасові волосні комісії, що складалися з представника дворянства, міського голови, чиновників від палати державного майна. [3, c. 150].

З проголошенням незалежної Української Народної Республіки здійснено спробу реформувати місцеве самоврядування. За ініціативою Центральної Ради проводились губернські та повітові національні з’їзди, які вирішували справи своєї компетенції політичного характеру, брали участь у національно-визвольному русі. У 1917 р. в Україні відбулося ряд виборчих кампаній, починаючи з міських виборів за постановою Тимчасового уряду від 15 квітня 1917 р. Українські партії прагнули у виборах за пропорційною системою зайняти міцні позиції в думах, забезпечивши підтримку діям УЦР на місцях. У ряді міст за ініціативою української губернської ради створювали “українські демократичні блоки”.

Сучасна історія місцевого самоврядування в Україні починається після прийняття Закону “Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування” 1990 р. Це перша спроба трансформації місцевих рад всіх територіальних рівнів, які входили до єдиної системи органів державної влади, в органи місцевого самоврядування. Отже, місцеві ради мали подвійну природу: органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Наступні кроки у становленні місцевого самоврядування в умовах здійснення політико-правових і економічних реформ передбачили відхід від дуалізму та впровадження інститутів місцевого і регіонального самоврядування, розвиток ефективної системи і механізмів місцевого самоврядування згідно з міжнародними стандартами і демократичними цінностями [4,c. 235].

За останні роки в чинне законодавство України неодноразово вносились зміни з метою створення ефективної системи місцевого самоврядування, але ці заходи не завжди давали бажаних результатів. Обговорення в наукових, політичних та інших колах проблем місцевого самоврядування засвідчило наявність різних поглядів на його сутність і роль. Тому є потреба глибокого, об’єктивного вивчення теорії й практики діяльності органів місцевого самоврядування в Україні, відповідного вітчизняного зарубіжного досвіду.

Як бачимо, в Україні здавна панують ідеологія колективізму і соборності, в основі яких закладені ідеї самоврядування. Вони не тільки стали стрижнем для саморозвитку соціальних громад, але і силою, здатною протистояти надмірній централізації державної влади. Демократія на рівні місцевого самоврядування надає людині, а також відповідним колективам можливість здійснити своє самовизначення і самореалізацію у таких формах як збори громадян, місцеві ініціативи, місцеві вибори, референдуми, громадські обговорення тощо. Очевидно, що сучасне поняття та зміст місцевого самоврядування відмінні від їхнього розуміння у минулому. Однак навіть різноманітність форм його проявів у різні часи дозволяє узагальнити уявлення про них, врахувати помилки і здобутки наших предків, які прагнули збудувати могутнє суспільство і державу з ефективною місцевою владою, схожою на ті, що вже століттями мають інші країни [1, c.89].

 ЛІТЕРАТУРА:

  1. Батанов О. В. Муніципальна влада – самостійний вид публічної влади в Україні: поняття, ознаки, тенденції становлення//Правова держава: Щоріч. наук.праць. Вип.15 – К.,2004.-С. 109-120.
  2. Брудний В.І., Крупник А.С., Орловський О.С.// Моніторинг діяльності органів місцевого самоврядування у сфері розвитку локальної демократії – О.: Хоббіт Плюс – 2008, с.168
  3. Камінська Н.В. Місцеве самоврядування: теоретико – історичний і порівняльно – правовий аналіз: Навч. посіб.– К., 2010.– 232 с.
  4.  Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: Навч. посіб.– К., 2003.– 432 с.
  5. Проток Н.В. Зародження елементів місцевої демократії в умовах     еволюції українського суспільства : Таврія – 2006 С. 207-214.

No Comments for “МІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ”

Залишити відповідь