СЕНСИТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ПОВАГИ ДО ДОРОСЛИХ

УДК 373.3.015.3:37.034                                                    

СЕНСИТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ПОВАГИ ДО ДОРОСЛИХ

І.В.Швецова

У статті аналізуються психологічні особливості розвитку учнів початкових класів в контексті визначення сенситивності для виховання поваги до дорослих.

In the article the psychological features of development of students of initial classes are analysed in the context of determination of sensitivity for education of respect to the adults.

Актуальність. Організація виховання поваги до дорослих потребує врахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів. Саме тому аналіз психологічних особливостей учнів початкових класів, в контексті визначення сенситивності для виховання поваги до дорослих, являється однією з важливих завдань нашого дослідження.

Мета статті – проаналізувати психологічні особливості розвитку учнів початкових класів в контексті визначення сенситивності для виховання поваги до дорослих.

Виклад основного матеріалу. Аналіз досліджень Л. Божовича [5; с. 24-25] засвідчив, що особливості морального виховання молодших школярів визначаються насамперед закономірностями їхнього морального розвитку. Оскільки моральний розвиток особистості – це процес, який триває протягом усього життя і передбачає свідоме засвоєння молодшим школярем моральних норм та вимог, тому він забезпечує перетворення їх на відповідні мотиви поведінки і на складники самосвідомості.

У цьому процесі молодший школяр своє ставлення до навколишньої дійсності починає пов’язувати з самооцінкою власних дій поведінки. Він оцінює свої вчинки у відповідності із засвоєними ним правилами, в своїх міркуваннях про інших людей він починає надавати більшого значення своїм власним критеріям.

Так, І. Бехом було обґрунтовано положення про те, що у школярів цього віку “помітно підвищується загальна психологічна сприйнятливість до виховних впливів, що допомагає розширенню зони найближчого морального розвитку. Завдяки потребі звертатися до власного внутрішнього світу, підвищується рівень його усвідомлення і дієвість регулюючої функції. Відтак, відповідальні наміри набувають все більшої питомої ваги в поведінці і діяльності школярів [2] ”.

Актуальною особистісною передумовою нормативного регулювання поведінки, як зазначає С. Якобсон, є негативне ставлення до порушення моральних норм іншими. Перенесення негативного ставлення до порушення норм моралі у власну поведінку є тим фактором, який спонукає людину до саморегуляції власної діяльності та поведінки.

Аналіз наукових досліджень, присвячених вивченню особливостей психічного розвитку в молодшому шкільному віці, засвідчив, що цей віковий період є сприятливим щодо морального розвитку в цілому та формування моральної рефлексії зокрема. Важливим у цьому контексті є наслідки кризи 6-7 років, які
Л. Виготський пов’язував з втратою дитячої безпосередності та виникнення осмисленого орієнтування у власних переживаннях [6; с.202].

З метою розкриття сутнісних характеристик психологічних особливостей виховання поваги у молодших школярів до дорослих нами з’ясовано сенситивні періоди морального розвитку молодших школярів.

Т. Грибоєдова виділила два рівні морального розвитку особистості. На першому молодший школяр засвоює моральні норми, вчиться співчувати, допомагати; пробуджується совість. Про перехід до другого рівня свідчить уміння школяра поводити себе у відповідності із засвоєними нормами. На цьому етапі формуються вміння та звички моральної поведінки, він апробує засвоєні норми, переконуючись у їх істинності чи хибності, учень молодших класів починає усвідомлювати обирати моральну чи неморальну поведінку [7; с.14].

У дослідженнях В. Акимова визначається чотири етапи морального формування дітей шкільного віку [1; с.28]. Перший етап – початковий рівень морального розвитку молодших школярів, який закладається ще в дошкільному віці і формується потім у школі. Це також рівень, на якому учень початкових класів може в своїх діях за певних обставин керуватися моральними мотивами. Діти 6-10 років мають обмежений обсяг моральних знань. Другий етап. Учні 10-12-років цього віку володіють довільними нормами поведінки, внаслідок чого в них нагромаджується досвід поведінки в різних життєвих ситуаціях. Третій етап, характерний тим, що моральна вихованість школярів на цьому рівні розвитку визначається переходом від усвідомленого (або іноді усвідомленого) морального аналізу життєвих ситуацій до вибору дій, відповідних тим чи іншим моральним приписам суб’єктивної свідомості. Учні самостійні у прагненні оцінити соціальну ситуацію з позиції хоч і обмеженої, але вже власної моралі. Четвертий етап притаманний 15-18 річним – у цей період активно формується світогляд, що забезпечує перехід до усвідомленого вибору моральної орієнтації.

Визначним для нашого дослідження є охарактеризовані американським психологом Л. Кольбергом сторони життя, у зв’язку з якими люди висловлюють свої моральні судження. Вони передбачають групи ситуацій, що стосуються таких категорій: судження про моральні обов’язки і моральні цінності, елементи самих моральних цінностей або обов’язків, соціальні проблеми. На основі цього було виділено три рівні морального розвитку:

1. Доконвенційний або передморальний рівень ( з 4 до 10 років). Дитина орієнтується на суспільні норми та правила пов’язані із задоволенням чи незадоволенням. Учинки визначаються зовнішніми обставинами і точка зору інших людей до уваги не береться.

Цей рівень у свою чергу диференціюється на такі підрівні:

а) орієнтація на покарання і послух – міркування залежать від тієї винагороди або покарання, яке може викликати певний вчинок;

б) наївна інструментальна орієнтація – міркування про вчинок перебувають у відповідності з тією користю, яку з нього можна здобути.

2. Конвенційний рівень. Молодший школяр підкоряється моральним очікуванням сім’ї, групи. У межах цього рівня виділяють підрівні:

а) орієнтація на зразок “хорошого хлопця ” чи “вихованої дівчини ”;

б) орієнтація на виконання закону і порядку.

3. Постконвенційний, принципіальний або автономний рівень. Людина намагається з’ясувати та встановити для себе універсальні моральні цінності. У своїй поведінці орієнтується на універсальні загальнолюдські етичні принципи справедливості, добра, взаємності, рівності [8].

За трактуванням Л. Кольберга, діти молодшого шкільного віку знаходяться на конвенційному рівні морального розвитку. На п’ятій стадії виправдання вчинку базується на повазі демократично прийнятого рішення або взагалі на повазі прав людини. Вчинок шостої стадії кваліфікується як правильний, якщо він продиктований совістю – незалежно від його законності або думки інших людей. Починаючи з 13-річного віку, передморальний рівень замінюється у дітей конвенційним і в меншій мірі – постконвенційним рівнем. Л. Кольберг, обґрунтував положення про те, що багато людей так ніколи і не переходять четверту стадію морального розвитку, а шостої стадії досягає менше 10% людей у віці 16 років і старше [8; с.93-120].

У контексті проблеми нашого дослідження є визначення психолого-педагогічних засад формування окремих компонентів (моральних знань, моральних переконань, моральних почуттів та емоцій), виховання поваги до дорослих молодших школярів. Зокрема, моральні знання в молодшому шкільному віці є основою розвитку моральної свідомості, оскільки допомагають молодшому школяру зробити морально доцільний вибір поведінки у відповідних ситуаціях, і сприяють усвідомленню понять “добро” і “зло”. І. Бехом зазначено, що вплив моральних знань на розвиток духовного світу учня початкових класів не обмежується межами молодшого шкільного віку; моральні знання є необхідною умовою становлення у підлітковому та юнацькому віці таких складних утворень моральної свідомості, як переконання [3].

Головною особливістю розвитку особистості в молодшому шкільному віці, на думку І. Беха, є зміни соціальної позиції: дитина стає членом шкільного і класного колективів. Необхідною умовою для побудови відносин молодшого школяра як з ровесниками, так і з дорослими виступає здатність підпорядковувати свою поведінку встановленим моральним нормам. Важливим для морального виховання молодшого школяра в цей період є формування у нього позиції учня, розуміння нових обов’язків.

У дитини молодшого шкільного віку до початку шкільного навчання ще не сформована понятійна форма мислення. Зокрема, І. Бех обґрунтував, що саме на період навчання у початковій школі припадає перший етап активного оволодіння істотними ознаками понять, відбувається перехід від моральних уявлень до моральних понять. Засвоєння молодшими школярами цих понять має стати спеціальним завданням виховного впливу з перших днів їх перебування в школі [3; с.7].

Зазначене вище дає підстави для того, щоб зробити висновок, що формування моральної свідомості молодших школярів перебуває в органічній єдності зі змістом моральних знань і залежить від глибини оволодіння ними. Для того, щоб моральні знання стали регуляторами поведінки, мотивом діяльності, їх необхідно ввести в систему реальних життєвих відносин молодшого школяра, за таких умов моральні знання набувають для дитини особистісного змісту.

Слід зазначити, що засвоєні учнями знання норм і принципів не вирішують проблему виховання поваги до дорослих. Знання стають стимулами до певної поведінки, лише пройшовши крізь призму почуттів, емоцій, переживань дитини. Керуючись почуттями, людина реагує на ситуацію невимушено, аналізуючи узагальнений попередній досвід взаємодії з людьми. Глибокі моральні почуття являють собою не лише необхідний внутрішній стимул до вибору правильного рішення, але й спонукають до активних дій.

Так, найбільш складною функціональною системою, що виникає у моральній свідомості, є формування моральних переконань і морального світогляду, тобто, узагальнених ієрархізованих моральних знань, що дають змогу учню усвідомлено керувати своєю поведінкою і є основою її моральної стійкості та зрілості. Молодшим школярам притаманна внутрішня готовність до засвоєння моральних вимог. У цьому контексті І. Бех зазначив, що формування моральної свідомості в учнів початкових класів буде особливо складним і суперечливим за наявності розбіжностей між поглядами сім’ї та школи. З огляду на це він порадив враховувати ці моменти під час налагодження контактів між школою і сім’єю, інакше невпевненість вибору між оцінкою школи та сім’ї може сприяти формуванню конформістських якостей, соціальної безвідповідальності у дітей [3]. Такі психологічні ознаки морального розвитку особистості характеризують виникнення поваги до дорослих, яке виявляється у контактах, взаєминах з іншими людьми.

Однією із головних складових виховання поваги до дорослих у молодших школярів є розвиток їхньої моральної свідомості, формування якої перебуває в органічній єдності із змістом моральних знань, переконань, почуттів, цінностей, якостей і від глибини оволодіння ними. Стрижнем моральної свідомості учнів початкових класів є два відносно сталих смислових утворення – це переживання провини у випадку порушень моральних норм та прагнення повідомити дорослому про свої вчинки. У контексті останнього О. Безверхий умовно назвав ці смислові утворення як “ставлення-совість” та “ставлення-чесність” [2; с.62].

Необхідно зазначити, що саме моральні почуття та емоції підсилюють прагнення особи до здійснення хороших учинків, наприклад, надання допомоги людині незалежно від її зовнішнього вигляду, соціального статусу та іншого. Моральні почуття – запити, оцінки, ставлення, спрямованість духовного розвитку особистості, які тільки тоді стають компонентами моральних переконань особистості, коли вони виступають як внутрішній стимул моральної поведінки. Тому одним із головних завдань педагога є виховання в учнів молодшого шкільного віку моральних почуттів як мотиваційної основи моральної поведінки та моральних вчинків.

Емоційні відношення, як зазначає В. Мухіна, це перше, що засвоює дитина від значимих дорослих, і це те, що може визначити вибір її вчинку у просторі соціальних відносин. Почуття, що з’явились у дошкільному віці, залишаються і продовжують поглиблюватися у стосунках з близькими дорослими. Однак соціальний простір розширюється – дитина постійно спілкується з учителем і однолітками. Засвоюючи нові знання, слухаючи казки та історії, які читає вчитель, розглядаючи ілюстрації до книжок і орієнтуючись на емоційні ставлення вчителя до того, що розбирається у ході заняття, дитина засвоює не лише інформацію, але і її оцінку дорослим. Так, дитина вчиться емоційно-ціннісному ставленню до навколишнього світу, відкриває для себе нові емоції і почуття.

Для того, щоб норми діяли на рівні індивідуальної свідомості і поведінки, необхідне не лише інформаційне засвоєння, але й проходження крізь призму моральної свідомості і самосвідомості учня, що передбачає вироблення у молодшого школяра власного ставлення до моральних зразків поведінки, які пропонують. У контексті останнього А. Лопуховська переконана, що знання школярами норм і правил поведінки є недостатніми. На моральну поведінку можуть вплинути лише емоційно пережиті моральні норми, які пізніше стають “емоційно-моральним” досвідом дітей [4; c.65].

Моральні норми сприймаються молодшим школярем зовнішньо, формально. Виконуючи їх, молодший школяр орієнтується не на усвідомлений принцип, а на зовнішній авторитет. Це є причиною деякої нестабільності у поведінці дітей молодшого шкільного віку, її залежності від зовнішніх впливів. Як зазначав І. Бех, моральний вчинок є зовнішнім утіленням емоційного переживання, який є також індикатором зрілості особистості. На його думку, “судження молодшого школяра про вчинок, поведінку товариша генетично передує судженню про самого себе ”, що є важливим для морального становлення молодшого школяра ” [4, с. 26].

Формування у молодшого школяра поваги до дорослих передбачає засвоєння мотивів і способів моральної поведінки, які базуються на свідомості, ціннісних уявленнях. Вирішальне значення має особистий досвід дитини, її діяльність, у ході якої не тільки засвоюються моральні норми, а й формуються моральні почуття, звички та інші складові виховання поваги. У своїй первинній формі моральні норми виступають для дитини молодшого шкільного віку як обов’язкова умова для отримання схвалення з боку дорослого. Дитина керується ними у своїй поведінці, бо боїться покарання. Свої вчинки молодший школяр оцінює, орієнтуючись на їх наслідки: погане – карається, гарне – схвалюється.

Ще одним важливим аспектом вихованості поваги до дорослих у молодших школярів є виховання особистісного ставлення до тих чи інших моральних вчинків.

Як зазначає І. Бех підростаючій особистості необхідно стати повноцінним суб’єктом культури, який має власну моральну оцінку світу з метою його перетворення на благо людей. Такого змісту особистісну активність, на нашу думку, можна забезпечити на основі використання психолого-педагогічної теорії вчинку.
І. Бех зазначає, що вчинок є визначальним показником і мірою морально-духовного розвитку особистості, оскільки будь-яка морально-духовна якість і формується в процесі здійснення суб’єктом відповідного вчинку і проявляється та закріплюється в ньому. Автор наголошує на моральній стороні вчинку, коли його реалізація приносить користь іншим. При цьому користь може бути як матеріальна, так і морально-духовна та стосуватися певної особи.

Вчинки на думку І. Беха, здійснюються в межах відносин, які можна означити як: “Я-Тобі”; “Я – Вам”; “Я – заради Тебе”; “Я – заради Вас”. Відношення “Моє – Чуже”, на думку автора, генетично раннє утворення, має спадкову природу, на рівні індивідуальної свідомості і ділить оточуючий матеріальний і соціальний світ на значущий для мене і відчужений від мене. Також предметом особливих переживань суб’єкта стає все те, що входить у сферу “Моє”. А сфера “Чуже” є індиферентною у плані певної культурно-моральної дії на неї. Між сторонами даного відношення часто виникають антагоністичні протиріччя, що призводять не тільки до різного роду міжособистісних, а й великих людських конфліктів, оскільки суб’єкт прагне розширити власну сферу “Моє” за рахунок опозиційної сфери “Чуже” (як не моє)”. Власне всі суспільно схвалені вчинки мають своїм підґрунтям узагальнене відношення “Я – до – Світу”. У цьому процесі самовизначення позиції “Я – до – Світу” й виникає самосприйняття себе як творця (суб’єкта) моральної дії, від зусиль якого залежить лише досягнення певної мети, формується позитивна самооцінка і моральний образ в цілому.

Отже, зазначене вище дає підстави стверджувати, що одним із важливих елементів моральної свідомості є смислова установка як головна форма вияву смислу у вигляді готовності до здійснення спрямованої дії. Вона забезпечує стійкість моральної діяльності, виступаючи зв’язною ланкою між внутрішньою стороною морального вчинку і його зовнішніми виявами. Свідомість дає змогу подумки побудувати, спланувати та уявити майбутні дії та їх результати, тобто свідомість забезпечує здатність розуміти свої дії, відповідати за них.

Молодший шкільний вік характеризується активним формуванням світогляду, розвитком емоційно-вольової, пізнавальної сфери, збагаченням досвіду спілкування. У цей період закладаються основи поваги до дорослих, що стає базою формування гуманізму.

У процесі власного життя молодший школяр засвоює моральні норми, накопичує моральні знання, на основі яких у нього виробляються переконання, з’являються прагнення стати кращим, формуються моральні погляди. Знання про моральні норми, які функціонують у суспільстві, дитина молодшого шкільного віку отримує з реального життя з властивими йому суперечностями, проблемами, конфліктами, із засобів масової інформації, шкільного середовища і досвіду позашкільного спілкування.

Повага, як і будь-яка інша моральна якість особистості молодшого школяра, – це складне психічне утворення, яке інтегрує в собі сукупність психічних станів, процесів і властивостей. Вона, з одного боку, передбачає наявність певного мотиву, який визначає ставлення молодшого школяра до тієї поведінки, з іншого – засвоєння способів поведінки. У дитини спочатку виникає відповідна стійка поведінка в кожній конкретній ситуації, а потім, у процесі подальшого закріплення та узагальнення, ця поведінка переноситься на інші життєві ситуації.

Негативні приклади дійсності, які часто зустрічаються в середовищі, що оточує дитину, сприяють формуванню в молодших школярів помилкових уявлень про моральні норми, припустиме і неприпустиме в їхній поведінці Тому для вироблення навичок поважливого ставлення до дорослих у дітей молодшого шкільного віку потрібно формувати моральні знання, розвивати мотиваційну сферу; сприяти набуттю позитивного досвіду взаємодії; формувати механізми саморегуляції поведінки, що проявляються у відповідних уміннях і навичках.

Узагальнення результатів наукових досліджень окресленої проблеми дає підстави зробити висновок: процес розвитку поваги до дорослих у молодшого школяра проходить два головні етапи:        виникнення здатності до вчинку (дії, внутрішньо вмотивованої і спрямованої зовні, яка забезпечує єдність внутрішнього світу особистості та її життєдіяльності); перетворення цієї здатності в стійку якість особистості, яка проектує себе у майбутнє.

Таким чином, повага до дорослих базується на засвоєнні змісту моральних норм, які у свою чергу спонукають до розвитку мотивів і способів моральної поведінки. Моральні норми знаходять відображення в свідомості, ціннісних уявленнях, наслідуванні поведінки і дій оточуючих, довільному прийнятті молодшим школярем морального рішення. Вирішальне значення має особистий досвід дитини, її діяльність, в ході якої не тільки засвоюються моральні норми, а й формуються моральні почуття, звички та інші складові виховання поваги.

Література:

  1. Акимов В. А. Структурні аспекти морального виховання школярів / В. А. Акимов // Радянська школа. – 1984. – № 9. – С. 27 – 30.
  2. Бех І. Д. Виховання особистості: [У 2 кн.] – Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. / Бех Іван Дмитрович – К. : Либідь, 2003. – 344 с 278с.
  3. Бех І. Д. Духовна енергія вчинку : науково-методичний посібник / І. Д. Бех. – Рівне: РДУ, 2004. – 42 с.
  4. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 203 с.
  5. Бех І. Д. Психологічні основи організації морального виховання школярів / І. Д. Бех // Радянська школа. – 1990. – № 7. – С. 47–55.
  6. Бужина І. В. Вплив особистості вихователя на формування гуманістичних відносин молодших школярів / І. В. Бужина // Наша школа: Науково-методичний журнал . – 05/2001 . – №3 . – С.9-10 .
  7. Волошанська І.В. Суб’єкт-суб’єктні стосунки у процесі виховання як необхідна умова його демократизації / І.В. Волошанська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 45. – Херсон: Видавництво ХНУ, 2007. – С. 154-157.
  8. Селиванова Н. «Вечные» проблемы школьного воспитания //Народное образование. – 2001. – №6. – С.147-152.

No Comments for “СЕНСИТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ПОВАГИ ДО ДОРОСЛИХ”

Залишити відповідь